14 квітня 2016 року у справі № К/800/23750/15, 25 травня 2016року у справі № К/800/27304/14 та 05 жовтня 2016 р. у справі №К/800/38754/15 колегія суддів Вищого адміністративного суду України встановилаказала на наступне: «Згідно правової позиції Верховного Суду України,визначеній у постанові від 24.12.2010 р. у справі № 21-25а10, платник податкуякий вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодонього, має захищати свої права шляхомне допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки . Якщож допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду всуді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства,дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Таким чином, позови платниківподатків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначенняперевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/абопроведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесеннясудового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу доспірної перевірки , в іншому разі в задоволенні відповіднихпозовів має бути відмовлено.»
ВАЖЛИВО: Необхідно вказати, що наслідки «не допускупосадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки» передбачені підпунктом94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Зокрема відповідно до статті 94 Податковогокодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковимспособом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначенихзаконом.
Відповідно до положень підпункту 94.2.3пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України у разі, якщо платникподатків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявностізаконних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органудержавної податкової служби податковим органом може бути застосовано арешт майна.
Згідно з підпунктом 94.6.2 пункту 94.6статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платникаподатків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органудержавної податкової служби до суду.
ВИСНОВОК 1: Отже, «не допуск посадових осібконтролюючого органу до спірної перевірки» це дуже сумнівний спосіб захистуінтересів платника податку, адже він: а) зовсім не діє у випадку проведенняневиїзної перевірки; б) може призвести до арешту майна підприємства; в) арештурозрахункових рахунків підприємства і, як наслідок, г) до повноїпаралізації роботи платника податку.
Між тим, враховуючи революційний правовийвисновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 року усправі № 21-425а14 деколегія суддів зазначила: «…аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансупублічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняттяконтролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальнихпозапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказупро проведення перевірки. З наказом про перевірку,відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бутиознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконаннявимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПКУкраїни (Документальнапозапланова перевірка здійснюється …отримано податкову інформацію, що свідчитьпро порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цимКодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючіоргани, якщоплатник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження наобов'язковий письмовий запит контролюючого органу… протягом10 робочих днів з дня отримання запиту ) призводить до визнанняперевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої», «недопуск посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки» є неактуальним(!!!).
Аналогічна правова позиція щодозастосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегієюсуддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України упостанові від 16 лютого 2016 року (справа № 826/12651/14).
Більше того, Верховний суд України09.02.2016 р. у справі 826/5689/13-а підтверджуючи вищевикладену позицію вказавна наступне: «незважаючи на проголошену пунктом79.3 статті 79 ПК необов'язковість присутності платника податків під часпроведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бутиприсутнім. Такийвисновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК.
ВИСНОВОК 2: З наказом про перевірку, відомостями продату та місце її проведення платник має бути ознайомлений у передбаченийзаконом спосіб до її початку, а також має право бути присутнім під час їїпроведення.
Більше того, право платника оскаржуватирішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього незалежить від виду перевірки.
P.s. само по собі відправлення наадресу позивача наказу про проведення перевірки, а також направлення, не єпідставою для висновку щодо дотримання податковим органом порядку призначеннята проведення документальної позапланової перевірки, передбаченого статтями 78,79 ПК України.
Тобто, для вирішення питання щодоправомірності проведення спірної перевірки з'ясуванню у справі підлягаютьй обставини щодо належного повідомлення позивача про її проведення у відповідності до вимог ПК України. (Вищий адміністративнийсуд України від 07 вересня 2016 р. справа № К/800/5045/16).