Правові та організаційні засади здійсненнядержавного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійсненнядержавного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року№ 2939-ХІІ .
Згідноіз статтею 1 зазначеного Закону здійснення державного фінансового контролюзабезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений КабінетомМіністрів України на реалізацію державної політики у сфері державногофінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Статтями2, 8, 10 вказаного Закону визначені головні завдання, основні функції та праваоргану державного фінансового контролю.
Зокрема,головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійсненнядержавного фінансового контролю за використанням і збереженням державнихфінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначенняпотреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використаннямкоштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності уміністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондахзагальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах ісуб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також напідприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували уперіоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів тафондів загальнообов’язкового державного соціального страхування яківикористовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чикомунальне майно (далі - підконтрольніустанови ), задотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державнізакупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від формивласності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, засудовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Згідноіз пунктом 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 310, Державна фінансоваінспекція України (Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади,діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів Україничерез Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державногофінансового контролю.
Пунктом7 вказаного Положення визначено, що Держфінінспекція здійснює свої повноваженнябезпосередньо та через територіальні органи.
Згідноіз пунктами 1, 8 та 10 статті 10 Закону України «Про основні засадиздійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року№ 2939-ХІІ перевіряти в ході державного фінансового контролю грошовіта бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджуютьнадходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведенняпроцедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявностіцінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції,устаткування тощо).
Порушуватиперед відповідними державними органами питання про визнання недійснимидоговорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягуватиу дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконнимидоговорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Звертатисядо суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпеченовиконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державногофінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використанняактивів.
Підставою яка сприяє виникненню спорів між Держфінінспекцією тапідконтрольними установами, є невиконання останніми вимог щодо усуненнявиявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушеньзаконодавства.
Основними позовними вимогами Держфінінспекції є:
- зобов’язання виконати вимоги щодо усунення виявлених під час здійсненнядержавного фінансового контролю порушень законодавства;
- стягнення коштів;
- надання дозволу на проведення позапланової ревізії (продовження терміну їїпроведення).
Постановою Верховного суду України від 28 жовтня 2014 у справі № 21-462а14 передбачено,що відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимогислужбових осіб органу державного фінансового контролю є обов’язковими длявиконання службовими особами об’єктів, що контролюються.
Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державнийфінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та уразі виявлення порушень законодавства має право пред’являти обов’язкові довиконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
ВАЖЛИВО: При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, органдержавного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно зметодикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду вінтересах держави , якщо підконтрольною установою незабезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державногофінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використанняактивів.
Висновок Верховного суду України однозначний: вимога органудержавного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведенняїї у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона єобов’язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єктуконтролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можутьбути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення досуду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративнихсправах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органудержавного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень,виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконаннялише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якоїнеможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише такерішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки.
ВАЖЛИВО: Необхідно відмітити, так як збитки стягуються у судовому порядку завідповідним позовом органу державного фінансового контролю, а такожприймаючи до уваги той факт, що у справах де Дерфінінспекція пред'явилавимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір таїх стягнення, вонине можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинитипевні дії. (Верховний суд України від 15 квітня 2014року у справі № 21-40а14, від 13 травня 2014 року у справі № 21-89а14,від 20 травня 2014 року у справі № 21-93а14, від 18 вересня 2014 року усправі №21-332а14, від 28 жовтня 2014 року у справі №21-462а14, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-442а14 та від 23червня 2015 року у справі № 826/10350/14).
ВИСНОВОК: виявлені Держфінінспекцією збитки, заподіяні державі чипідконтрольній організації, не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги проусунення порушень.
Більше того, як встановлено у постановах Вищого адміністративногосуду України від 04 червня 2015 року у справі № К/800/55993/13 та від 29вересня 2016 р. у справі № К/800/26547/15 зважаючина те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органудержавного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, якийрозглядає цей позов, а не суд який розглядає позов підконтрольної установи провизнання вимоги протиправною.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріальногоправа висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справахВерховного Суду України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 року справа №21-632а14 та від 23 лютого 2016 року справа № 21-3356а15.
Підсумок:
1. Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовийконтроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів;
2. Об’єктом контролю (підконтрольні установи) є: міністерства та інші органивиконавчої влади, державні фонди, фонди загальнообов’язкового державногосоціального страхування, бюджетні установи і суб’єкти господарювання державногосектору економіки, а також підприємства, установи та організації, які отримують(отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів,державні фондів та фонди загальнообов’язкового державного соціальногострахування які використовують (використовували у періоді, який перевіряється)державне чи комунальне майно;
3. Орган державного фінансового контролю має право визначати розмір збитків згідно з методикою, затвердженоюКабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави;
4. Збитки виявлені Держфінінспекцією відшкодовуються об’єктом контролю удобровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом;
5. Збитки не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом Дерфінінспекціїпро зобов'язання підконтрольну установу вчинити певні дії;
6. Правильність обчислення збитків перевіряє суд, який розглядає позовДержфінінспекції про стягнення збитків, а не суд який розглядає позовпідконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Отже, виходячи з вищевикладеного, вбачається недоцільним підконтрольним установам (об’єктам контролю) Держфінінспекції оскаржуватирозмір збитків або відповідні пункти Вимоги (які стосуються порядкунарахування та розміру збитків) разом з адміністративною позовноюзаявою про визнання рішення – вимоги протиправною, оскільки правильність тазаконність розрахунку «збитку» буде досліджуватися судом за позовом Держфінінспекціїу разі невиконання підконтрольною організацією, в добровільному порядку, вимогиостанньої.