Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки без рішення суду
28.09.2016р. Верховний суд України розглядаючи справу № 6-1680цс16 прийшов до висновку,що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають зверненнястягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження безсудового рішення про звернення стягнення на предметіпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користьіпотекодержателя, а також підтвердив правову позицію стосовно кількостіучасників при проведені прилюдних торгів стосовно предмету іпотеки.
Так,відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека –це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається уволодінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право вразі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержатизадоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншимикредиторами цього боржника у порядку, встановленомуцим Законом.
Заположеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разіневиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язанняіпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язаннямшляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Правоіпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає зпідстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
ВАЖЛИВО: Зверненнястягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчогонапису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Більшдетально дивись тут: «Законодавчозакріплені способи звернення стягнення на предмет іпотеки»
Зазмістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, наякий звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу наприлюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченоїЗаконом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Виконавчепровадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішеннясуду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносинцивільної справи.
ЗаконУкраїни «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішеньсудів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягаютьпримусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Главою4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майноборжника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Законузвернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні тапримусовій реалізації.
Стаття44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно зякою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення звартості заставленого майна.
Положеннямистатті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливостізвернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмоюцієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотекиздійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Проіпотеку».
Отже,за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Проіпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки,тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження».
ВАЖЛИВО: нормиЗакону України «Про виконавче провадження» допускають зверненнястягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження безсудового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедуристягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Якщоза судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд неможе змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення напредмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованостімає виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.
Відповіднодо порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованогоЗаконом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягненняна відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності – на об’єктинерухомості.
Статтею54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно впорядку примусового виконання допускається за виконавчими документами длязадоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Оскількистаттею 575 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) іпотеку визначено якокремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження»дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.
ВАЖЛИВО: Такимчином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державномувиконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконаннярішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, якавипливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов:
1) відсутністьу боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернутистягнення;
2) наявністьзаборгованості виключно перед іпотекодержателем;
3) дотриманняпорядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
Зогляду на зазначене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню нормастатті 45 Закону України «Про іпотеку», за якою прилюдні торги можнапровести за наявності одного учасника, придбавши майно за йогопочатковою ціною.
Аналогічнаправова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 27квітня 2016 року (справа № 6-103цс16), від 27 квітня 2016 року (справа№6-54цс16), від 13 квітня 2016 року (справа № 6-349цс16), від 30 березня 2016року (№ 6-3004цс15) та від 13.06.2016 р. (справа № 6-315цс16).
ВИСНОВОК:
1. Судовапрактика допускає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в ходіпроцедури виконавчого провадження без судового рішення про зверненнястягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів зіпотекодавця на користь іпотекодержателя за умови:
а)відсутності у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочерговозвернути стягнення;
б)наявності заборгованості виключно перед іпотекодержателем;
в)дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
2. Прилюдні торги, щодо продажу предмету іпотеки, можна провести за наявностінавіть одного учасника.
3. Торгиповинні відбуватися за підстав обов’язкового огляду оцінювачем нерухомого майна (постановаВищого господарського суду України від 20 липня 2016 року усправі № 3/22/2012/5003) та межах дійсності звіту проекспертну оцінку (постанова Верховного суду України від 06квітня 2016 року у справі № 3-242гс16).