Вищий адміністративний суд України у рядірішень вказує, що не є обґрунтованими доводиконтролюючого (фіскального) органу про відсутність контрагентів замісцезнаходженням, оскільки цей факт неможе однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов`язаньперед платником, на момент виникнення спірних правовідносин вказаніюридичні особи не була позбавлені права укладати з іншими суб`єктамигосподарювання договори з метою забезпечення власної господарської діяльності,були належним чином зареєстровані (УхвалаВищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 р. справа №К/9991/11294/11; від 08 вересня 2016 р. у справі № К/800/37886/15; від 07вересня 2016 р. справа № К/800/28971/14).
ВИСНОВОК: чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковийкредит із знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.
У свою чергу, платник податків не зобов'язанийперевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійсненняпідприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірнийтягар доказування своєї добросовісності.
Податкові органи не вправі тлумачити поняттядобросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки,не передбачені чинним законодавством.
ВАЖЛИВО: Посилання контролюючого органу на акти перевірок, складених відносноконтрагентів платника не можуть бути взяті до уваги, оскільки нормами діючогозаконодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу вході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок іншихсуб'єктів господарювання.
Чиннимзаконодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платникомподатків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавствуустановчих документів постачальників товару та дотримання ними вимогподаткового законодавства. Навіть якщо контрагенти позивача не виконалисвоїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативнінаслідки саме щодо цих осіб.
Таким чином судова практика обмежується тим,що відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчихдокументах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державноїреєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того,що товар насправді не поставлявся (УхвалиВищого адміністративного суду України від 28.01.2015 р. у справі №К/9991/19740/12 та від 03.06. 2015 року у справі № К/800/3137/13).
Верховний суд України ще 16 жовтня 2012 року усправі № 21-281а12 зазначив, що у разі відсутністі контрагента за юридичноюадресою згідно з пунктом 17 статті 11 Закону № 509-XII органи ДПС у випадках, вмежах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають правозвертатись у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовноюзаявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницькоїдіяльності. ВСУ констатував, що суди попередніх інстанцій правильно зазначили,що відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не призводить до скасуванняабо визнання неправомірним запису в Реєстрі стосовно місцезнаходження юридичноїособи і відсутність юридичної особи за місцезнаходженням є підставою длявнесення таких відомостей до Реєстру та постановлення судового рішення проприпинення юридичної особи.
Компетенція контролюючих органів, повноваженьі обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю,урегульовані ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема,інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися таопрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньопосадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, євідображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідківдля платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.
ВАЖЛИВО: Дії контролюючого органу щодовнесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктівгосподарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань напідставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень непороджують правових наслідків для платників податків та не порушують їхніправа, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою тавикористовується податковими органами для обробки зібраної інформації вавтоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючіоргани функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.
Аналогічні висновки викладені у постановахВерховного Суду України від 09.12.2014 року, 03.11.2015 року та 17.11.2015 рокуу справах №№ 21-511а14, 21-99а15 та 21-4133а15 відповідно.
Більше того, стосовно відповідальностіпозивача за можливі протиправні дії його контрагентів ВАСУ в ухвалі від 13 вересня 2016 р. по справі № 876/5987/15 зазначає,що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діяхплатника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаністьтакого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів(відсутність реєстрації їх як платників ПДВ,відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагентаповноважень на складання первинних, розрахункових документів, податковихнакладних тощо).
Зазначені доводи підтверджуються висновкамисудової практики Вищого адміністративного суду України зокрема Ухвалами від 04березня 2014 р. по справі К/9991/27474/12, від 26 червня 2013 р. по справіК/9991/71450/12, від 20 листопада 2013 р. по справі № К/800/39966/13, від 13грудня 2012 р. по справі № К/9991/32048/12.