Відповіднодо п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципівправосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду.
Аналогічні норми містяться встатті 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а також впроцесуальних кодексах України, зокрема: ЦПК України - ст. 13«Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень»; КАСУкраїни - пп. 6 п. 1 ст. 7 «Принципи адміністративного судочинства»; КПКУкраїни - статті 393 «Право на оскарження»; ГПК України - статті 91 і 107.
Стосовно забезпечення цимправом дуже влучно висловився Верховний суд України у своїй постанові від 03березня 2016 року.
Суд зазначив: поняття«забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття«право», яке використовується у законі, бо воно передбачає, крім самого«права», ще й гарантований державою механізм його реалізації.
ВАЖЛИВО: Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає якможливість оскарження судового рішення, так і обов’язок суду прийняти тарозглянути подану апеляцію чи касацію.
Конституція України, якЗакон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційнихположень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїхрішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень тадоступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свободу судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, щоїї права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкодидля їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду уприйнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинногозаконодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частиниРішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частиниРішення від 25 квітня 2012 року № 11 – рп/2012).
Право на оскарження судовихрішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційногоправа особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадамисудочинства, які є обов’язковими для всіх форм судочинства та судовихінстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішеннясуду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129)(пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25квітня 2012 року № 11 – рп/2012).
Перегляд судових рішень вапеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав іохоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принципзабезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує правозвернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке маєбути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Відповідно довищезазначеного, Верховний суд України чітко констатував, що кожномугарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльностісуду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цимКодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, щостосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку,передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь усудовому розгляді.
У досліджуємому судовомурішенні Верховний суд України вказав, що згідно із частиною першою статті 294України ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення.
ВАЖЛИВО: Відповідно до положень частини першої статті 73, частини третьої статті 294ЦПК України апеляційний суд за заявою особи можепоновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разінаявності поважних причин цього строку.
За змістом пункту 2 частинитретьої статті 297 ЦПК України якщо вказані особою, яка подала апеляційнускаргу, підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнанінеповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Як зазначалося вище,відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засадсудочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповіднодо статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такеконституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повиннібути справедливими.
Згідно із частиною першоюстатті 218 ЦПК України рішення суду або його вступна та резолютивна частинипроголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крімвипадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий роз’яснює зміст рішення,порядок і строк його оскарження. У разі проголошення тільки вступної тарезолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які берутьучасть у справі, зможуть копії повного рішення судувидаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такогорішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судовогорішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовомузасіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення ізвикладом вступної та резолютивної частин. ознайомитися з повним рішенням суду.
ВИСНОВОК: Якщо ж повний текст оскаржуваного рішення суду надіслано особі поза межамистроку на апеляційне оскарження, встановленого частиною першою статті 294 ЦПКУкраїни, то недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями(бездіяльністю) суду першої інстанції, а отже ця обставина може бути підставоюдля поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржуєсудове рішення і, таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо відмовиу відкритті апеляційного провадження є передчасним.
З огляду на ст. 17 ЗаконуУкраїни «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду зправ людини», яка передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенціюта практику Європейського суду з прав людини як джерело права, необхідновказати і на правові позиції Європейського суду з прав людини стосовнодоступу до правосуддя та права перегляду судових рішень.
Так, у низці рішеньЄвропейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, щостосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд можебути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі “Скорик проти України” Європейський суд з прав людини нагадав, що “відповідно до п. 1 ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національномуправовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи,які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основнігарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливостіпровадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались увідповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду уних”.
Стосовно пропущення строкуна касаційне оскарження, необхідно наголосити на рішенні Суду у справі Mushta v. Ukraine (2010 р.), в якому внаслідок затримки з надісланням копії рішення апеляційноїінстанції, скаржниця пропустила строк на касаційне оскарження і він не бувпоновлений Верховним судом України за клопотанням заявниці.
Європейський суд знайшовпорушення у тому, що застосування відповідних процесуальних обмежень не булочітким та передбачуваним у конкретній ситуації заявниці. Зокрема, Суд зауважив,що ні заявниця, ані її представник не були присутні при винесенні рішенняапеляційним судом і тому цей суд мав надіслати їм копію цього рішення протягомп’ятиденного строку. Оскільки вони чекали на копію рішення, яку попросили одразу,коли дізнались про нього, закінчення строку мало бути відкладеним відповідно.
Також, Суд взяв до уваги, щоу цій ситуації заявниця і її представник діяли швидко та відповідно доситуації, що строк був пропущений не з їх вини, що вони обґрунтували клопотанняпро поновлення строку і що касаційну скаргу було подано в межах загальногорічного обмеження.
Отже, якщо є необхідність впоновленні процесуальних строків на апеляційне/касаційне оскарження, разом ізскаргою необхідно подати суду вмотивоване та обґрунтоване клопотання щодовідновлення процесуальних строків з посиланням на докази, які підтверджуютьданий факт, а також не затягувати з подачею скарги, тобто, як зазначив ЄСПЛ -діяти потрібно «швидко та відповідно до ситуації».