За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.172п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковаконсультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податківстосовно практичного використання конкретної норми закону абонормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплатиподатків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такийконтролюючий орган.
В силу п. 52.1 ст. 52 ПК України за зверненнямплатників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації зпитань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, щонастають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податковаконсультація має індивідуальний характер і можевикористовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію(п. 52.2 ст. 52 ПК України).
ВАЖЛИВО: У пункті 53.1 ст. 53 цього Кодексу визначено наслідки застосуванняподаткових консультацій, а саме: не може бути притягнуто до відповідальностіплатника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданоїйому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податковоїконсультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податковаконсультація або узагальнююча податкова консультація була змінена абоскасована.
В законодавстві не визначена процедура наданняподаткової консультації. Однак при підготовці податкової консультаціїконтролюючий орган має не лише проаналізувати усі норми, що регулюються спірніправовідносин, та норми, на які посилається заявник у своєму зверненні зурахуванням тих чи інших обставин, але й дослідити додані до зверненнядокументи, в тому числі із можливим витребуванням додаткових документів врамках строку розгляду такого виду звернення.
Право на оскарження податкової консультації досуду та правові наслідки такого розгляду закріплені в нормах п. 53.3. ст. 53 ПКУкраїни, в силу яких платник податків може оскаржити до суду наказ прозатвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йомуіндивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії,викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платникаподатків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
При цьому, судом повинно враховуватися те, щозгідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справахщодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноваженьадміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, умежах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення дляприйняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючивсім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідногобалансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересівособи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) зурахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно,тобто протягом розумного строку.
ВАЖЛИВО: скасування судом наказу про затвердження узагальнюючоїподаткової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставоюдля надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду (абз. 2п. 53.3. ст. 53 ПК України).
Необхідно зазначити, що в силу норм ст. 4 ПКУкраїни податкове законодавство базується на принципі презумпції правомірностірішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншогонормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різнихзаконів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне)трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів,внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків,так і контролюючого органу.
Зазначене вбачається і з прецедентної практикиЄвропейського суду з прав людини, зокрема у висновку викладеному в остаточному рішенні від 07.10.2011 у справі«Серков проти України» (заява № 39766/05) передбачено, що відповідне національнезаконодавство має відповідати вимозі «якості» закону, щоб воно було доступнимдля заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. У разі якщонорма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщонорми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множиннетлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішенняприймається на користь платника податків, та в остаточному рішеннівід 14.01.2011 у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), деЄвропейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколудо Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменшсприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладенняна заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.
З контексту вищенаведеної норми п. 53.3. ст. 53 ПК України та судової практики вбачається, що податковаконсультація може бути визнана такою, що не ґрунтується на вимогах чинногозаконодавства в судовому порядку в разі її суперечності нормам або змістувідповідного податку чи збору.
Вищевказаний висновок підтверджений також п.4.2. Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 2011 року у справі справаN 1-29/201, яким передбачено наступне: «Рішення, прийняті суб'єктами владнихповноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, атакож невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність),можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарженнярішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінськоїдіяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
…. до адміністративних судів можуть бутиоскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень,крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чизаконами України встановлено інший порядок судового провадження (частина другастатті 2 КАС України).
Отже, КАС України регламентує порядок розглядуне всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результатіздійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд якихбезпосередньо не віднесено до підсудності інших судів».