В інтернет просторі дуже активно обговорюєтьсяРішення Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2016 р у справі №761/3002/15-ц, апеляційнепровадження № 22-ц/796/365/2016 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58788394),яким вкладнику, за порушення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнськийакціонерний банк» зобов'язань за договором банківського вкладу, булавідшкодована сума невиданого вкладу та відсотків, що становить сукупний розмір збитків, які відповідно до ст. 611 ЦКУкраїни підлягають стягненню накористь позивача з ВЛАСНИКІВ істотної участі банку за мінусом одержаних200 тис. грн від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
З першу нагадаю, що нещодавно, а саме 13червня 2016 року у справі № 6-1123цс16,Верховний суд України сформулював відповідну правову позицію згідно з якою, якщона момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введенотимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який іншийспосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладівфізичних осіб». (більш детально в моєму матеріалі: «ВЗЫСКАТЬ ДЕНЬГИ С БАНКА ВПЕРИОД ВВЕДЕННОЙ ВРЕМЕННОЙ АДМИНИСТРАЦИИ?»).
Разом з цим, ошукані вкладники банків (кількість яких збільшується у геометричнійпрогресії) знайшли вихід, який базується на ст. 58 Закону України «Пробанки і банківську діяльність» та ст. 1166 ЦК України.
Яскравим підтвердженням цього є вищезазначенерішення Апеляційного суду м. Києва де предметом спору було стягнення грошовихкоштів у розмірі неповернутого банківськоговкладу, неустойки за невиконання зобов'язань за договором та моральної шкоди.
Так, вивчивши обставини справи суд апеляційноїінстанції скасував рішення суду першої інстанції (в якому вкладнику буловідмовлено в задоволені його вимог) таухвалив нове про часткове задоволення.
Зокрема Суд вказав, що за договоромбанківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другоїсторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла,зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах ів порядку, встановлених договором (ст.1058 ЦК України).
Більше того, за договором банківського вкладунезалежно від його виду (вклад на вимогу чи строковий вклад) банк зобов'язаний видати вклад або його частинуна першу вимогу вкладника фізичної особи (ч.2 ст.1060 ЦК України).
За таких обставин незважаючи на передбаченийдоговором сторін строк вкладу позивач вправі був вимагати дострокового йогоповернення, а банк був зобов'язаний таку вимогу виконати, проте, свогозобов'язання за договором і законом не виконав, що відповідно до ст.610 ЦК України є порушенням зобов'язання.
Одним з правових наслідків порушеннязобов'язання, передбачених ст.611 ЦК України, є відшкодування збитків таморальної шкоди, якщо такі наслідки передбачені договором або законом.
Статтею 58 Закону України «Про банки ібанківську діяльність» передбачена відповідальність банку за йогозобов'язаннями. Зокрема, частиною 1 цієї статті (у редакції, чинній на моментвиникнення спірних правовідносин 18.11.2014) передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннямивсім своїм майном відповідно до законодавства; частиною 2 цієї нормипередбачено, що банк не відповідає за невиконання зобов'язань у разі зупиненняоперацій по рахунках;
Частиною6 статті 58 цього Закону на власників істотної участі та керівників банку зарішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку вразі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
Отже, правове значення для вирішення питанняпро законність і обґрунтованість позовних вимог власників істотної участі є:
1) чи є зазначені особи власниками істотноїучасті або керівниками банку,
2) чи з їх вини банк віднесено до категоріїнеплатоспроможних.
Істотна участь відповідно до положень ч.2Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній намомент виникнення спірних правовідносин) - це пряме та/або опосередкованеволодіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більшевідсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичноїособи або незалежна від формальноговолодіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.
Тобто, власник істотної участі банку - особа(особи), яка(і) володіє(ють) прямо та/або опосередковано самостійно чи спільноз іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу банку.
Згідно офіційної відкритої інформації НБУ КомпаніяКвікком Лімітед є учасником і власником 86,7780% статутного капіталу ПАТ«ВіЕйБі Банк», в той час як Олег Бахматюк є єдиним 100% власником КомпаніїКвікком Лімітед, тобто, особою, яка опосередковано володіє істотною участюбанку.
Отже, зазначені особи відповідно до визначенихст.ст.2,58 Закону термінів є власниками істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк».
ВАЖЛИВО: Відповідно до ч.1 ст.35 Закону банк та кожний власник істотної участізобов'язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивногокапіталу банку на рівні, встановленому НБУ.
В свою чергу згідно ч.4 ст.58 Закону власники істотної участі зобов'язанівживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Постановою правління НБУ №733 від 20.11.2014установлено, що з вини власників істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк» цей банквіднесено до категорії неплатоспроможних. За таких обставин наявні передбаченіч.6 ст.58 Закону підстави для відповідальності власників істотної участі банкуза зобов'язаннями цього банку.
Таким чином, діяльність банку не відповідаєвимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ, а власникомістотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк» усупереч вимогам ст.58 Закону України «Пробанки і банківську діяльність» не вжито своєчасних заходів для запобігання настаннюнеплатоспроможності банку.
ВАЖЛИВО: Оскільки власники істотної участі - це особи, які спільно володіютьчасткою статутного капіталу банку, за законом кожний власник істотної участізобов'язаний підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивногокапіталу банку на рівні, встановленому НБУ, та вживати своєчасних заходів длязапобігання настання неплатоспроможності банку, - вони є особами, які несутьсолідарний обов'язок за зобов'язаннями банку, адже предмет зобов'язання єнеподільним (ст.541 ЦК України).
ВИСНОВОК:
1. На першу ж вимогу вкладника, Банк зобов’язанийповернути його вклад незалежно від його виду (ч.2 ст.1060 ЦК України);
2. Не видача банком вкладу (незалежновід його виду) на вимогу вкладника є порушенням договірного зобов'язання (ст.610 ЦК України);
3. Правовим наслідком порушення договірногозобов'язання є відшкодування збитків та моральної шкоди, якщо такі наслідкипередбачені договором або законом (ч.1 ст.548 та ст. 611 ЦК України).
P . s . Чекаємо на рішення суду касаційної інстанції та сподіваємось, щоукраїнська Феміда не надасть шанс уникнути відповідальності недобросовіснимвласникам проблемних банків.