З першу необхідно вказати, що кредиторамибанку є як юридичні, так і фізичніособи, які мають документально підтверджені вимоги до банку щодо його майновихзобов'язань.
У випадку прийняття Національним банкомУкраїни рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію неплатоспроможногобанку, про що Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі – «Фонд») повідомляєшляхом розміщення на сайті Фонду та опублікування в газеті «Голос України» або«Урядовий кур’єр» відповідного оголошення, вкладники, вклади яких негарантуються Фондом, вклади яких перевищують 200 тисяч гривень, та інші кредитори неплатоспроможногобанку мають право протягом 30 днів здня опублікування Фондом зазначеного оголошення пред’явити свої кредиторськівимоги.
Кредиторські вимоги заявляються шляхомнаправлення письмової заяви із наданням копій відповідних документів до Фондуабо уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодоскладання реєстру акцептованих вимог кредиторів, за адресою вказаною воголошенні.
Протягом 90 днів з дня опублікуваннявідомостей про ліквідацію банку Фонд визначає суми заборгованості кожномукредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разіїх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та,у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення зазаявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог,встановлених нормативно-правовими актами.
Акцепт (лат. acceptus —прийнятий) — згода на оплату або гарантування оплати документів.
ВАЖЛИВО:Вимоги, які не були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів,задоволенню не підлягають і вважаються погашеними.
Такожвважаються погашеними вимоги, якщо майна банку недостатньо для їх задоволення.
Таким чином Фонд наділений правом відхилятивимоги кредиторів в разі їх не підтвердження фактичними даними та не включатиїх до реєстру грошових вимог кредиторів.
В цьому випадку, єдиним дієвим механізмомзахисту порушених та / або оспорюваних прав кредитора є звернення до суду.
Однак після 16 лютого 2016 р. дуже гостропостає питання щодо юрисдикційної підсудності такого виду спору.
Так, в своїй Постанові Верховний суд України ускладі Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарськихсправах Верховного Суду України по справі № 826/2043/15 (провадження №21-4846а15) зробили висновок: «Частиноютретьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розглядісудом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується зурахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
У своючергу, статтею 1 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структурубанківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення,діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У пунктішостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про системугарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедураприпинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавствата враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексуУкраїни, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації(банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів».
Отже, дві колегії найвищої судової ланкиУкраїни висловилися, що ВСІ судові спори на стадії банкрутства Банка повиннірозглядатися в межах господарського судопровадження і лише відповіднимгосподарським судом.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС Українивисновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеній уйого постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав,передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, єобов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїйдіяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Але аналізуючи реєстр судових рішеньвбачаються «протиріччя»…, наприклад Ухвалами Одеського апеляційногоадміністративного суду від 12 липня 2016 р. справа № 815/1999/16 та Київського апеляційногоадміністративного суду від 13.07.2016 р. справа № 810/5747/15 скасовані ухвалисуду першої інстанції, якими закрито провадження у справі про включення дореєстру вкладників, на підставі саме Постанови ВСУ від 16 лютого 2016 р. посправі № 826/2043/15 та передані справина новий розгляд.
В даних справах спір стосується оскарженняфізичною особою, яка є вкладником, дій уповноваженої особи Фонду гарантуваннявкладів фізичних осіб щодо не включення до переліку владників, які мають правона відшкодування коштів за вкладом.
Такі спірні правовідносини регулюютьсярозділом V "Гарантії Фонду та відшкодування за вкладами" Закону №4452-VI.
Згідно з ч. 1 статті 26 зазначеного ЗаконуФонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на деньпочатку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничногорозміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежновід кількості вкладів в одному банку.
Сумаграничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000гривень. Адміністративна рада Фонду не має праваприймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
За правилами частин першої-третьої статті 27Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників тавизначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фондувідповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом надень отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідаціюбанку.
Суди апеляційної інстанції також звернули увагу на те, що спір про включення до реєстру вкладників,який має місце у даних справах не стосується процедури ліквідації банку, правовідносини,що виникли у даній справі є відмінними від тих, які мають місце у справі, заякою Верховний Суд України прийняв згадане рішення, а тому посилання на ньогосуду першої інстанції є необґрунтованим.
Так, розглядаючи вимоги, що стосуютьсявключення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, які мали місце у згаданійсправі, яку розглянув Верховний Суд України, суд має встановити наявністьвідповідного боргу банку перед позивачем як підстави для включення відповідноїсуми до певної черги реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Тобто фактично підлягає перевірціправомірність майнових вимог особи до суб'єкта господарювання - банку, що нехарактерно для адміністративного суду. Подальше відшкодування цих коштіввідбуватиметься за рахунок реалізації майна банку-боржника.
Зогляду на це, у даному випадку, уповноважена особа Фонду виступає як ліквідаторбанку, особа, яка діє від імені банку, а тому такий спір, дійсно, не підсуднийадміністративному суду.
Однак, у справі де мають місце інші відносини,які саме стосуються включення до реєстру вкладників, який є підставою длявідшкодування гарантованої суми вкладу Фондом і у даному випадку уповноваженаособа Фонду, формуючи відповідний реєстр та передаючи його до Фонду, виконує процедурні, публічні функціїдержави, що стосуються гарантованої державою суми банківського вкладу, якавідшкодовуватиметься незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажуйого майна) за рахунок наявних у державного органу - Фонду коштів. У даномувипадку у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, щоліквідується, а до держави в особі Фонду.
За таких обставин, даний спір щодо включеннядо реєстру вкладників, який є підставою для відшкодування гарантованої суми вкладуФондом підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
ВИСНОВОК:
1. Адміністративна юрисдикція та підсудність:
а) спори щодо включення до реєструвкладників, який є підставою для відшкодування гарантованої суми вкладу самеФондом;
б) майнові вимоги фізичних осіб не добанку-боржника, що ліквідується, а до Держави в особі Фонду.
2. Господарська юрисдикція та підсудність:
а) спори щодо включення до певної черги реєструакцептованих (визнаних) або перевірка майнових вимог кредиторів;
б) майнові вимоги не до Держави, в особіФонду, а саме до банку і за рахунокреалізації майна останнього.