Суд вказав, що зобов'язаннявиникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банкабо інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, апозичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1054 ЦК України).
За договором порукипоручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свогообов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦКУкраїни зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умовдоговору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а завідсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту абоінших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає передкредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦКУкраїни).
У разі порушення боржникомзобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають передкредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановленододаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає передкредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу,процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договоромпоруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченнямстроку її чинності.
За змістом частини четвертоїстатті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку,встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягомшести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язанняне пред’явить вимоги до поручителя.
Отже, порука – це строковезобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чизаконом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першоїстатті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якогопов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками,місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настаннямпевної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, якийвизначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати(статті 251, 252 ЦК України).
ВАЖЛИВО: умови договору поруки про його дію «доповного припинення зобов’язань боржника» не свідчать про те, що цимдоговором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частиничетвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуваннюнорми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порукаприпиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строкувиконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя (Постанова судових палат у цивільних тагосподарських справах Верховного Суду України від 23 травня 2012 р.).
Під виконанням сторонамизобов’язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов’язків,що випливають із зобов'язання, передбаченого договором.
Суд також зробив висновок, що,"основне зобов’язання" - цене зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст якихскладають права та обов’язки сторін кредитного договору.
Таким чином, поряд зустановленням строку дії договору сторони встановлюють й строки виконанняборжником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять дозмісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржникомкожного щомісячного зобов’язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦКУкраїни спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами договору кредитупередбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргущомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника заневиконання цього обов’язку, то у разіненалежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність завимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватисяз моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, щой боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертоїстатті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, Верховний судУкраїни дійшов висновку про те, що у разі неналежного виконання боржникомзобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про поверненняборгових сум, погашення яких згідно зумовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися змоменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У разі пред’явлення банкомвимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку длявиконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частиничетвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячнихзобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом із тим правовідносинипоруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, якастосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремихзобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячногостроку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частинизобов'язань.
Таким чином, аналізуючичастину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, щозастосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повиннерозглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізуватисвої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання.
Суд зробив правовий висновок про те, що, регулюючи правовідносини зприпинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності, частина четвертастатті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки:
1) протягом строку, установленого договором поруки (першеречення частини четвертої статті 559 ЦК України);
2) протягом шести місяців від дня настання строку виконанняосновного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (другеречення частини четвертої статті 559 ЦК України);
3) протягом одного року від дня укладення договору поруки(якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментомпред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третєречення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми правадає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначениху частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеногоправа, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивногообов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігомцього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права задоговором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права(шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Окремо необхідно наголосити,що Верховний суд України розглядаючи справу № 6-125цс14 зробив важливийвисновок: «…пред’явленням вимоги допоручителя є пред’явлення до нього позову.».
Разом з цим існує і окремадумка судді ВСУ Сеніна Ю.Л. у цій же справі: «Судова палата дійшла висновку, щопред’явленням вимоги до поручителя є пред’явлення до нього позову.
Такий висновок вважаю помилковим, виходячи знаступного.
Термін «вимога» є більш широким, ніж «позов»,ці поняття не є тотожними. Термін«вимога» вживається в різних нормах Цивільного кодексу по-різному й має різнезначення залежно від контексту. Якщо порівняти частину четверту статті 559 ЦКУкраїни із частиною першою статті 555 цього Кодексу, то стає очевидним, щозаконодавець припускає як звернення з вимогою до поручителя, так і пред’явленняпозову до нього. Саме тому стаття 555 ЦК України встановлює різні права таобов’язки поручителя у разі пред’явленнядо нього вимоги або позову.
Вважаю, що в другому реченні частиничетвертої статті 559 ЦК України йдеться про вимогу до поручителябезпосередньо. Це преклюзивний строк, який не може бути перерванийзаявленням вимог до суду, його закінчення свідчить про припинення зобов’язанняпоручителя і саме з таких підстав слід виходити при ухваленні рішення.
ЦК України не передбачає скороченого строкупозовної давності для пред’явлення вимог до поручителя у разі невиконаннякредитного зобов’язання боржником, якщо у договорі поруки не встановлено строкйого дії. А якщо погодитись з висновком про те, що пред’явленням вимоги допоручителя є пред’явлення до нього позову, то виключається можливістьпред’явлення позову до суду після спливу шести місяців, встановлених частиноючетвертою статті 559 ЦК України».