До цього висновку дійшов Верховний суд України у постановах від 06 квітня2016 року у справі № 3-242гс16 та від 29.06.2016 р. у справі № 6-547цс16.
Зокрема суд вказав на те, що Порядок реалізації арештованого майнарегулюється, зокрема, Законом № 606-XIV і Тимчасовим порядком.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження якзавершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень іншихорганів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб,визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів таінших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межахповноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовимиактами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями,що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.
Частиною 3 статті 62 Закону № 606-XIV передбачено, що майно передається нареалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 розділу II Тимчасового поряду реалізація майназдійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58Закону № 606-XIV.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону № 606-XIV визначення вартостімайна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діютьна день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінкинерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових судендержавний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єктагосподарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Частинами 2–4 статті 58 Закону № 606-XIV передбачено право сторінвиконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їхоскарження до передачі майна на реалізацію.
У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє правооскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності у передбачений законом строк,цей звіт про оцінку майна набуває чинності та є підставою для реалізації майназ прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина 5 статті58, частина 3 статті 62 Закону № 606-XIV, частина 2 статті 43 Закону України«Про іпотеку».
Пунктом 1 Розділу V Тимчасового порядку визначено, що реалізація майназдійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів. Передачеюмайна на реалізацію вважається момент внесення інформації про лот у системуелектронних торгів. Вартість майна, переданого на реалізацію, є дійсною наперіод реалізації майна.
Разом із тим відповідно до частини 5 статті 58 Закону № 606-XIV звіт прооцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяцівз дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктомгосподарювання. Після закінчення цього строку звіт втрачає чинність і оцінкамайна проводиться повторно.
Отже, виходячиіз системного аналізу наведених норм, звіт про оцінку майна є чинним, якщо віддня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шестимісяців. Після збігу цього строку обов’язковоюумовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту прооцінку майна.
Висновок: Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітомпро оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установленихзаконодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, а отжеє підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав ізаконних інтересів особи, яка їх оспорює.
Необхідно вказати, що вищевикладена постанова є аналогічною та відповідаєсудовій практиці прийнятій раніше.
Зокрема Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат уцивільних та господарських справах 1 жовтня 2014 року ухвалив постанову усправі № 6-147цс14, предметом якої був спір про визнання недійсними результатівприлюдних торгів та протоколу проведення прилюдних торгів із продажу нерухомогомайна, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
В зазначеній постанові суд констатував, що проведення прилюдних торгів зреалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втративчинність, є порушенням частини п’ятої статті 58 Закону України та підставою длявизнання таких торгів недійсними.
До кінця 2012 року правовою позицією Верховного суду України,як касаційної інстанції, вважалося те, що вЦПК, ГПК та ЗУ «Про виконавче провадження» відсутніправові норми, які б давали право боржнику звертатися з позовом провизнання публічних торгів недійсними, як і відсутні зазначення умов визнання їхтакими.
У Тимчасовому положенні про порядок проведення прилюдних торгів зреалізації арештованого нерухомого майна містяться лише нормивизнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.
Згодом Верховний Суд України змінив своєбачення вирішення справ зазначеної категорії і висловивіншу правову позицію і вказав наступне.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено устаттею 16 ЦК, згідно з пунктом 2 частини 2 якої одним із таких способів євизнання правочину недійсним.
Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угодкупівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку зпідстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1–3 тачастинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв’язку з невідповідністю зміступравочину ЦК та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215цього Кодексу).
Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спорупро визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасовогопорядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чивплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушенняправ і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електроннихторгів.
Вказана вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду Українивід 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12.