Вищевказаний висновокзробив Верховний суд України вирішуючи питання про усунення розбіжностей узастосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, при розглядісправи № 6927цс16 від 01.06.2016 р.
Суд зазначив, що участині другій статті 625 ЦК України передбачено обов’язок боржника, якийпрострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити сумуборгу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, атакож три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений договором або законом.
Відповідно до частинипершої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передатимайно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися відпевної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
За договором про наданняпослуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника)надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певноїдіяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщоінше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Відповідно до частинидругої статті 8 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Прострахування» (далі – Закон № 85/96-ВР) страховийвипадок – це подія, передбачена договором страхування або законодавством,яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплатустрахової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншійтретій особі.
Згідно зі статтею 16 цьогоЗакону договір страхування –це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себезобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникуабо іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якоїукладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальникзобов’язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати іншіумови договору.
Відповідно до статті979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язуєтьсяв разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові)або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальникзобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умовдоговору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а завідсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту абоінших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 511ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжуватидля третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до частинипершої статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, вякому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи,яка встановлена або не встановлена у договорі.
Проаналізувавши нормистатей 524, 533 – 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим єзобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовомуеквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів.
Такимчином, грошовим зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), акредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
У частині третій статті510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов’язанні має одночасноі права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язанавчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона маєправо вимагати від неї.
Отже,грошовим слід вважати зобов’язання, що складається, зокрема, з правовідношення,в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідаєкореспондуючий обов’язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення,в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавецьмає право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якомупередбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як цінидоговору, є грошовим зобов’язанням.
Саме до таких грошових зобов’язань належить укладенийдоговір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору – страхову суму.
Сторонами договоруобов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземнихтранспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладаєтьсяз метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданоїцим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпіломувнаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якоїзастрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно здоговором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має правовимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.
При цьому потерпілийне є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власниківназемних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: найого або третьої особи користь страховик зобов’язаний здійснити страховевідшкодування.
З огляду на викладенеслід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами усправі на підставі укладеного між ними договору добровільного страхуванняназемного транспорту, є грошовим зобов’язанням.
Висновок: Такимчином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов’язань,на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального видуцивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.