Верховний суд України вирішуючи спір у справі № 6-605цс16зробив «революційний» висновок:
- Ухвала прозабезпечення позову діє навіть якщо вона не зареєстрована у відповідномудержавному реєстрі.
Так, в судовому поприщі трапляються випадки коли сторонапроцесу з метою ускладнення прийняття судом відповідного рішення використовуєтак звану «процесуальну диверсію» (оскарження, експертизи, зупинення і.т.і.) абонавпаки, відчуваючи що спір буде вирішений не на її користь діє вкрай рішуче ташвидко…
Вищезазначена справа є тому наглядним доказом.
Вказаний висновок найвищої судової інстанції України щодо дійсності ухвали про забезпеченняпозову навіть якщо вона не зареєстрована у відповідному державному реєстрі можнавикористовувати для упередження незаконної реалізації майна чи вчинення будь –яких інших протиправних дій з боку не добросовісної сторони провадження.
Зокрема Верховний суд України зазначив, що статтею 124Конституції України визначений принцип обов’язковості судових рішень, який ізогляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу судупро забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПКУкраїни забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи,якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливимвиконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, упровадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правовихінтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим,щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення,якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередженняпотенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З урахуванням особливостей мети забезпечення позову,заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копіяухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особамнегайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно впорядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навітьоскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та неперешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивнихправ, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб вінтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенихвимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вонидіють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходівзабезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не булозареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбаченоЗаконом України № 1952-ІV від 1 липня 2004 року «Про державну реєстраціюречових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сампо собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такогообмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомиммайном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачудостеменно відомо.
Висновок: з урахуванням зазначеного та дляупередження стороною процесу невиконання ухвали суду про забезпечення позову, необхідномати достеменні докази, що відповідач обізнаний про наявність такої ухвалинавіть коли вона не зареєстрована у відповідному реєстрі.
Це можна зробити за допомогою пошти (замовний лист зповідомленням та описом вкладення), кур’єрною доставкою або врученням наручно звідміткою про прийняття, що в подальшому буде слугувати належним доказом обізнаностівідповідача про наявність відповідного судового акту, а отже можливістюоскарження його неправомірних дій.