Формами неустойки є штраф і пеня.
- Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного абоненалежно виконаного зобов’язання (ч. 2 ст. 549 ЦК).
- Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаногогрошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).
Судова практика виходить з того,що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконаннязобов’язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконаннязобов’язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсаціюнегативних для кредитора наслідків порушення зобов’язання боржником.
Разом з тим пеня за своєюправовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих насебе зобов’язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковимстимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, якиймає одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушеннязобов’язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржникомсвого зобов’язання.
Відносно строку, в межах якогоможливе стягнення неустойки (пені, штрафу), дуже влучно висловився Верховний суд України усправі № 6-474 цс16 .
Так, Суд вказав, що за правилами статті 549 ЦК України неустойкою ( штрафом , пенею ) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов ’ язання . Пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов ’ язання за кожен день прострочення виконання .
За загальним правилом, щовипливає із Цивільного кодексу України період, за який нараховується пеня запрострочення виконання зобов’язання, не обмежується.
Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягненнянеустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік .
Статтею 253 ЦК України визначено,що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарноїдати або настання події, з якою пов’язано його початок.
Важливо: Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності доосновної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги(стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
З урахуванням зазначеного вище,Верховний суд України зробив конкретний висновок: «Отже аналіз норм статті 266,частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу)обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якоговона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою».
Вказану вище судову практикунеобхідно знати всім можливим та/або потенційним «відповідачам» оскільки, спливпозовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставоюдля відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Проте, нормою частини третьоїстатті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише зазаявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Без заяви сторони у спорі ні загальна,ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, оскільки можливістьзастосування позовної давності пов’язана лише з наявністю про це заяви сторони.
«Стосовно індексаціїборгу та 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України»
Формулювання ст. 625 ЦК, колинарахування процентів тісно пов’язується із застосуванням індексу інфляції,орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦКнарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входятьдо складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника(спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошовогозобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу,який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора відзнецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманнякомпенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовимикоштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі №6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями(постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).
Верховний суд України також вказав,що в ідповіднодо частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконаннягрошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу зурахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а такожтри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений договором або законом.
За змістом статті 1Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошовихдоходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, щохарактеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуєнаселення для невиробничого споживання.
Офіційний індексінфляції, що розраховується Держкомстатом, визначаєрівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельноїспроможності гривні, а не іноземної валюти.
Важливо: індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиницяУкраїни – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації непідлягає.
Норми частини другоїстатті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексуінфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання,визначеного у гривнях.
Більше того, Верховний судУкраїни акцентував увагу на те, що при ухваленні судом рішення потрібноперерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахуватиофіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банкомУкраїни на день ухвалення судового рішення.
Судова практика виходить з того,що п риписист . 625 Ц К про розмірпроцентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов’язання, є диспозитивними та застосовуються, якщоінший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Важливо: Три проценти річних від простроченої суми за в есь часпрострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договоріне передбачили іншого розмір у процентів річних.