Позиціязахисту: У постанові Верховного суду України від10.09.13 р. по справі № 21-237а13передбачено наступне: «Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотриманняподаткового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державноїподаткової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано уМіністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з якимакт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальноїперевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації провиявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
У цьому випадку акт перевірки, в якомувідображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що всвою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, якийвстановлює відповідальність суб’єкта господарювання та, відповідно, не є актоміндивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.
За змістом частини першої статті 13 Закону №2939-XII дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійноїслужби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.
Диспозиція цієї статті передбачає оскарженнядій службової особи, які пов’язані з порушенням порядку проведення перевірки(ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під часпроведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовоюособою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатамиконтрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установленихзаконом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.
Дії службової особи щодо включення до актапевних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповіднодо пункту 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійноюслужбою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006року № 550 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин),заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них єневід’ємною частиною акта. Цесвідчить про те, що дії, пов’язані з включенням до акта висновків, єобов’язковими, тоді як самі висновки такими не є.
Обов’язковою ознакою дій суб’єкта владнихповноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньопороджують певні правові наслідки для суб’єктів відповідних правовідносин імають обов’язковий характер. Висновки,викладені у акті, не породжують обов’язкових юридичних наслідків.Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод євисновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки несуперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтвердженіабо спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу якихпокладені згадувані висновки акта».