До цього висновкудійшов Верховний суд України у постанові від 06 квітня 2016 року у справі №3-242гс16.
Зокрема суд вказав на те, що Порядокреалізації арештованого майна регулюється, зокрема, Законом № 606-XIV іТимчасовим порядком.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIVвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусовевиконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів іпосадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконаннярішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, вмежах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншиминормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та іншихзаконів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовомувиконанню.
Частиною 3 статті 62 Закону № 606-XIVпередбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку,визначеними статтею 58 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 розділу IIТимчасового поряду реалізація майна здійснюється після визначення його вартості(оцінки) відповідно до статті 58 Закону № 606-XIV.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №606-XIV визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем заринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки зарегульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів,повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб’єктаоціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який провадить свою діяльністьвідповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійнуоціночну діяльність в Україні».
Частинами 2–4 статті 58 Закону № 606-XIVпередбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінкимайна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.
У разі коли сторона виконавчого провадженняне реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності упередбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності та єпідставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеноюу звіті (частина 5 статті 58, частина 3 статті 62 Закону № 606-XIV, частина 2статті 43 Закону України «Про іпотеку».
Пунктом 1 Розділу V Тимчасового порядкувизначено, що реалізація майна здійснюється шляхом проведення організаторомелектронних торгів. Передачею майна на реалізацію вважається момент внесенняінформації про лот у систему електронних торгів. Вартість майна, переданого нареалізацію, є дійсною на період реалізації майна.
Разом із тим відповідно до частини 5 статті58 Закону № 606-XIV звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважаєтьсячинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночноїдіяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку звітвтрачає чинність і оцінка майна проводиться повторно.
Отже, виходячи із системногоаналізу наведених норм, звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня йогопідписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов’язковою умовою призначенняй проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.
Проведення електронних торгів із реалізаціїмайна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, єпорушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованогомайна шляхом проведення електронних торгів.
Необхідно вказати, що вищевикладенапостанова є аналогічною та відповідає судовій практиці прийнятій раніше.
Зокрема Верховний Суд України на спільномузасіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 1 жовтня 2014 рокуухвалив постанову у справі № 6-147цс14, предметом якої був спір про визнаннянедійсними результатів прилюдних торгів та протоколу проведення прилюднихторгів із продажу нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтва про придбаннямайна з прилюдних торгів.
В зазначеній постанові суд констатував, щопроведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом прооцінку майна, який втратив чинність, є порушенням частини п’ятої статті 58Закону України та підставою для визнання таких торгів недійсними.
До кінця 2012 року правовою позицієюВерховного суду України, як касаційноїінстанції, вважалося те, що в ЦПК, ГПК та ЗУ «Провиконавче провадження» відсутні правові норми, які бдавали право боржнику звертатися з позовом про визнання публічних торгівнедійсними, як і відсутні зазначення умов визнання їх такими.
У Тимчасовому положенні про порядокпроведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомогомайна містяться лише норми визнання прилюдних торгів такими, що невідбулися.
Згодом Верховний Суд України змінив своєбачення вирішення справ зазначеної категорії і висловивіншу правову позицію і вказав наступне.
Загальний перелік способів захистуцивільних прав та інтересів визначено у статтею 16 ЦК, згідно з пунктом 2частини 2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.
Ураховуючи те, що відчуження майна зелектронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода можевизнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент їївчинення вимог, установлених частинами 1–3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК,зокрема, у зв’язку з невідповідністю змісту правочину ЦК та іншим актам цивільногозаконодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).
Для застосування наслідків недотриманнявказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійснимисудам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасовогопорядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чивплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушенняправ і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електроннихторгів.
Вказана вище правова позиція викладена упостанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12.