Верховний суд України розглядаючи справу №6-352цс16 Постановою від 06 квітня 2016 року вказав наступне.
1. «Відносно доведеностівнесення Клієнтом коштів на депозит Банку»
Виходячи з положень статті 1059 ЦК України,п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договорубанківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової сумипідтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки абосертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом,іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськимиправилами) та звичаями ділового обороту.
Прицьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або іншийдокумент є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
2. «Відносно правовогорежиму коштів внесених на депозит Банку»
З цього приводу ВСУ зазначив, що договірбанківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові грошівкладника передаються останнім увласність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку.
Відповіднідії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договоромбанківського вкладу , згідно з яким на боцівкладника з'являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплативідсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов'язок.
Висновок: Виходячи з вищевикладеного ВСУ зазначив, що з договору банківськоговкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власністьбанку, можуть виникнути лише зобов’язальні (договірні) правовідносини за участювкладника (кредитора) і банку (боржника).
ПриміткаАвтора.
P.s. Таким чином позиція ВСУ дуже вірна та корисна, але на мою думку, Клієнт,відкриваючи депозитний рахунок у банківській установі, передає свої заощадженняне у власність Банку, а в оперативневідповідальне управління.
Вказаневбачається з нижчевикладеного.
Визначення депозиту:
1. П. 14.1.44. ст. 14 ПКУ депозит (вклад) - кошти, якінадаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту,визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, абонерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першувимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку. Залученнядепозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних)сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: длябанківських депозитів - Національним банком України відповідно дозаконодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державниморганом, визначеним законом;
2. БАНКІВСЬКИЙВКЛАД (ДЕПОЗИТ ) ( deposit ) – угода, відповідно до якої однасторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошовусуму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму тапроценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленихдоговором. слово «депозит» походить від лат. depositum – переданийна зберігання. (сайт Національного Банку України)
І на останок – практикаЄСПЛ: «Суд зазначає, що напідставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей убанк, передає йому право користуваннянею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власнукористь, повернути вкладнику еквівалентнусуму за умовами угоди . Отже, власник рахунку може добросовісноочікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає,що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно,він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиместабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, абивін міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свогоправа власності. Подібні довірчі стосунки невід’ємні для банківськихоперацій і пов’язаним з ними правом. (Nejdet Sahin і Perihan Sahinпроти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня2011 року)».
P.s.s. Стосовно компенсації за знецінення коштів внаслідок інфляції (ст. 625 ЦК України), то в цій частині ВСУ повернувсправу на новий розгляд, так як на думку суду під час розгляду справи чітко невстановлено, коли Клієнт звернувся до банку з вимогою про поверненнябанківського вкладу та з якого саме моменту підлягають нарахуванню проценти таіндекс інфляції на суму боргу на підставі статті 625 ЦК України.
На думку автора, можна було б вирішити цепитання та зняти бремя додаткової судової тяганини Клієнта з Банком.
Адже, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає,що боржник, який прострочив виконання грошовогозобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу зурахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а такожтри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений договором або законом.
А згідно ч. 1 ст.1060 ЦК України , договір банківського вкладуукладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах поверненнявкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Отже, ВСУ міг стягнути інфляційні витрати змоменту закінчення строку депозитного договору Клієнта з урахуванням строківпозовної давності.