Підстава: Безповоротна або безнадійна заборгованість в силу припинення контрагента (ліквідація, банкрутство), яка повиннабути включена платником податку до складу «Інші доходи» відповідно до п.135.5.4 ПК України.
Позиціязахисту: Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦКУкраїни кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідокпередання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
В свою чергу ч. 1 ст. 516 ЦК України вказує,що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо іншене встановлено договором або законом.
Дана позиція знайшла своє підтвердження ісудовій практиці, зокрема Вищий адміністративний суд України у своїй постановівід 08 квітня 2015 року у справі №К/9991/39128/12, К/9991/55280/12 зазначив наступне: «По епiзоду, пов’язаному з невключенням Товариством до валового доходубезнадiйної заборгованостi у загальнiй сумi 719045 грн., яка утворилася повзаємовiдносинам з приватним пiдприємцем ОСОБА_2, приватним пiдприємцемОСОБА_3, приватним пiдприємцем ОСОБА_4 та товариством з обмеженоювiдповiдальнiстю «Алюм-Пласт-строй» в силу припинення цих суб’єктiвгосподарювання, суди цiлком об’єктивно виходили з того, що за фактом лiквiдацiїконтрагента-постачальника припиняються будь-якi цивiльнi зобов’язання iншихосiб перед ним, у тому числi i зобов’язання позивача щодо оплати вартостiпоставлених товарiв (робiт, послуг), тому з дати лiквiдацiї кредитора такiтовари (роботи, послуги) є безоплатно наданими для позивача, а отже вiнзобов’язаний був збiльшити на їх вартiсть суму валових доходiв у томуподатковому перiодi, в якому така лiквiдацiя вiдбулася.
У той жечас у матерiалах справи мiститься договiр уступки вимоги вiд 21.10.2009, заяким приватний пiдприємець ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 право грошової вимоги допозивача у сумi 447657 грн., а також договiр уступки права вимоги вiд09.08.2008, яким засвiдчено передачу ОСОБА_4 права вимоги боргу Товариства усумi 14242,84 грн. ОСОБА_5. Вiдхиляючи цi договори як докази, суди зазначилипро їх вiдсутнiсть на час проведення перевiрки, що з урахуванням положеньпункту 44.6 статтi 44 Податкового кодексу України (далi — ПК) виключає їхдоказову силу у судовому процесi.
Втiмнорми податкового законодавства не обмежують період подання платникомнеобхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевiрки.
Не даєпiдстави для такого висновку i пункт 44.6 статтi 44 ПК, вiдповiдно до якого уразi якщо до закiнчення перевiрки або у термiни, визначенi в абзацi другомупункту 44.7 цiєї статтi платник податкiв не надає посадовим особамконтролюючого органу, якi проводять перевiрку, документи (незалежно вiд причинтакого ненадання, крiм випадкiв виїмки документiв або iншого вилученняправоохоронними органами), що пiдтверджують показники, вiдображенi такимплатником податкiв у податковiй звiтностi, вважається, що такi документи буливiдсутнi у такого платника податкiв на час складення такої звiтностi.
Адженаведена норма Кодексу лише визначає статус показникiв податкової звiтностi,якi не пiдтвердженi необхiдними документами пiд час перевiрки, однак не обмежуєправо платника довести у судовому процесi обставини, на яких ґрунтуються йоговимоги, поданням виключно тих доказiв, що надавались ним пiд час проведенняподаткової перевiрки.
Правонадавати заперечення щодо висновкiв податкового органу та долучати доматерiалiв справи докази на пiдтвердження таких заперечень надається платникуяк на усiх стадiях податкового контролю, так i на стадiях судового процесу, наяких допускається подання учасником процесу нових доказiв.
Обов’язоксуду оцiнити вiдповiднi докази за правилами статтi 86 Кодексу адмiнiстративногосудочинства України (далi — КАС) є однiєю з гарантiй установлення об’єктивноїiстини у справi та прийняття правильного рiшення у вiдповiдностi з вимогамистаттi 159 КАС.
Також, зурахуванням того, що в силу частини другої статтi 71 КАС в адмiнiстративнихсправах про протиправнiсть рiшень, дiй чи бездiяльностi суб’єкта владнихповноважень обов’язок щодо доказування правомiрностi свого рiшення, дiї чибездiяльностi покладається на вiдповiдача, якщо вiн заперечує протиадмiнiстративного позову, податковий орган не повинен обмежуватисявстановленням формальних умов застосування податкового законодавства, та увипадку сумнiвiв у правомiрностi донарахування грошових зобов’язань повиненвстановити, дослiдити та оцiнити усю сукупнiсть обставин, що мають значення дляоцiнки поведiнки платника у сферi оподаткування.
Зурахуванням викладеного Вищий адмiнiстративний суд України вважає незаконнимдонарахування позивачевi грошового зобов’язання з податку на прибуток у сумi115475 грн. за основним платежем та 28868,75 грн. за штрафними санкцiями».
****************************************************************
Підстава:Відсутність товарно – транспортноїнакладної.
Позиціязахисту: Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом єдокумент, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує їїздійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій єпервинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно доч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій єпервинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарськоїоперації, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю тавпорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можутьскладатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні матиобов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назвупідприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарськоїоперації, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних заздійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистийпідпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь уздійсненні господарської операції.
На підтвердженняздійснення господарських операцій із контрагентами платником податку можутьбути надані відповідні специфікації,картки рахунків, рахунки фактур, видаткові накладні, податкові накладні,банківські виписки, що підтверджують рух активів на рахунку платника податку.
Відсутністьпевної транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставоюдля висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарськихоперацій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскількивідповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтвердженоздійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.
Зокрема ухвалоюВищого адміністративного суду України від "13" липня 2010 р.по справі № К-1972/10 встановлено: "…правила податкового обліку не встановлюютьконкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бутиоформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальнихвимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення .До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючезаконодавством висуває лише одну умову – вони повинні засвідчувати фактичнеотримання товару або результатів робіт, послуг.»
Надалі, УхвалоюВищого адміністративного суду України від 04 лютого 2010 року по справіК-22823/09 підтверджено наступне: "Доводиподаткової інспекції про відсутність товарно-транспортних накладних, які бпідтверджували транспортування палива, не спростовують наведеного висновку,оскільки за встановленими договором від 26.07.2006 року умовами поставки (EXW (складза адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 11)) надати товар у розпорядження покупця взазначений у договорі термін у пункті поставки у тому місці, яке визначене удоговорі, зобов’язаний продавець.
Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцемобов’язок поставки товару у зазначене покупцем місце, усітоварно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а нещодо покупця товару, а відтак відсутність у ТОВ «Аякс» згаданих накладних неможе бути доказом безтоварності господарських операцій з ТОВ «Каштан-Торг»» .
У пункті 110рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі«Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що«… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішеньподаткового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваженняскасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянутіна підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбаченихвідповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податковеуправління».
При цьому, необхіднозауважити, що необхідно дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейськогосуду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченкота Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керуєтьсякритерієм доведення «поза розумним сумнівом».
****************************************************************
Підстава: Акт перевірки іншого платника податків (контрагента),як основний доказ ДПІ.
Позиціязахисту: У постанові Верховного суду України від10.09.13 р. по справі № 21-237а13передбачено наступне: «Загальне поняттяакта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатівдокументальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншогозаконодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт – це службовий документ, якийпідтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарськоїдіяльності платника податків і є носіємдоказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного таіншого законодавства.
У цьомувипадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявленихперевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленимправилам складання акта перевірки, неє правовим документом, який встановлює відповідальність суб’єкта господарюваннята, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті17 КАС.
Зазмістом частини першої статті 13 Закону № 2939-XII дії або бездіяльністьслужбових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені всудовому або адміністративному порядку.
Диспозиціяцієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов’язані зпорушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушеннямтрудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, якіполягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав уможливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодопроведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинногозаконодавства тощо.
Діїслужбової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бутипредметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку проведенняінспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановоюКабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (у редакції, чинній начас виникнення спірних відносин), заперечення, зауваження до акта ревізії (заїх наявності) та висновки на них є невід’ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов’язані звключенням до акта висновків, є обов’язковими, тоді як самі висновки такими неє.
Обов’язковоюознакою дій суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, єте, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб’єктіввідповідних правовідносин і мають обов’язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов’язкових юридичнихнаслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемністьокремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в актіперевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бутипідтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, воснову яких покладені згадувані висновки акта» .
Кінець 1 частини…