Відповідно достатті 41 Податкового кодексу України ко нтролюючими органами є органи доходів і зборів – центральний органвиконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової,державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митнихплатежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечуєформування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску,забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби зправопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а такожзаконодавства з питань сплати єдиного внеску (далі – центральний органвиконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову імитну політику), його територіальні органи.
Необхідно вказати, що у складі контролюючих органів діють підрозділиподаткової міліції.
П. 41.2 вказаної вище статтіпередбачає, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноваженіздійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зісплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межахсвоїх повноважень. Стягненняподаткового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написаминотаріусів не дозволяється.
Відповідно до ч. 3 ст. 6Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суб'єкти владних повноважень мають правозвернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією тазаконами України.
Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори,зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановленихКонституцією та законами України.
З урахуванням викладеного та враховуючи ст.20, 94 та 95 Податкового кодексу України (надалі – ПК України /ПКУ) податковіоргани мають право, зокрема:
O П. 20.1.30 ст. 20 ПКУ - звертатися до суду, у тому числі подаватипозови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнанняоспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавствомзаходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягненняв дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;
O П. 20.1.31 ст. 20 ПКУ - звертатися до суду щодо зупинення видатковихоперацій платника податків на рахунках такого платника податків у банках таінших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплатиподатків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органомгрошових зобов’язань платника податків, погашення податкового боргу), у томучислі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеженнятериторій та приміщень;
O П. 20.1.32 ст. 20 ПКУ - звертатися до суду, якщо платник податківперешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом,щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхомнакладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платникаподатків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати тасплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючиморганом грошових зобов’язань платника податків, погашення податкового боргу),та зобов’язання такого платника податків виконати законні вимоги податковогокеруючого, передбачені цим Кодексом;
O П. 20.1.33 ст. 20 ПКУ - звертатися до суду щодо накладення арешту накошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який маєподатковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/абойого балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не можебути джерелом погашення податкового боргу;
O П. 20.1.34 ст. 20 ПКУ - звертатисядо суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, зрахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на сумуподаткового боргу або його частини;
O П. 20.1.35 ст. 20 ПКУ - звертатися до суду щодо стягнення з дебіторівплатника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості,строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючийорган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;
O П. 20.1.36 ст. 20 ПКУ - звертатися до суду щодо нарахування та сплатиподаткових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткуванняабо інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайнихцін;
O П. 20.1.37 ст. 20 ПКУ - звертатися до суду щодо припинення юридичноїособи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльностіта/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктівгосподарювання;
O П. 20.1.38 ст. 20 ПКУ - звертатисядо суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських табухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом;
O П. 20.1.39 ст. 20 ПКУ - звертатися до суду із заявами щодо порушеннясправ про банкрутство;
O П. 20.1.40 ст. 20 ПКУ - звертатися до суду щодо застосування санкцій,пов’язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на територіїУкраїни;
O П. 20.1.40-1 ст. 20 ПКУ - звертатися до суду щодо визнання осібпов’язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала практичнийконтроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізичнаабо юридична особа здійснювала практичний контроль за бізнес-рішеннями кожноїюридичної особи
Спосіб захисту платникаподатків .
На думку правовоїспільноти, єдиним дієвим механізмом захисту платника податку від неправомірнихрішень, дій або бездіяльності фіскальних/податкових органів є узгоджене та виважене рішення, щодо зверненнядо суду за захистом порушеного/оспорюваного права або адміністративна процедураоскарження, яка передує викладеній вище.
Адже відповідно до статей1, 8 та 55 Конституції України в державі визнається і діє принцип верховенстваправа, а права та свободи людини і громадянина захищаються судом.