Відносно нещодавно, майже після 10-річної «перерви», відновились активніперемовини стосовно співробітництва України та Північноатлантичного Альянсу, інавіть було схвалено законопроект № 6470 «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України» (щодо зовнішньополітичного курсу України), метоюкотрого є вдосконалення законодавства України для відновлення цілеспрямованогопрагматичного курсу України на набуття членства в НАТО як стратегічногозовнішньополітичного пріоритету держави. І зовсім не дивує, що такі ініціативизапроваджуються саме зараз, адже наразі актуальність підтримкиПівнічноатлантичного Альянсу є надзвичайно гострою. А які відносини з НАТО мимали з дня набуття незалежності України та які основні правові засади цих відносин – далі ухронологічному порядку:
1992 – вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва, котранаразі має назву «Рада євроатлантичного партнерства» (політична структура НАТОу форматі форуму для діалогу та консультацій серед країн-членів НАТО такраїн-партнерів НАТО);
1994 – приєднання України до програми «Партнерство заради миру» (програмаНАТО для європейських країн, та країн колишнього СРСР, котрі не є членамиальянсу. В рамках програми українські військові взяли участь в миротворчихнавчаннях від Альянсу);
1997 – підписання Хартії про Особливе партнерство між Україною таПівнічноатлантичним Альянсом; створення Комісії Україна-НАТО (КУН);
2002 – ухвалення плану дій Україна-НАТО;
2003 – в Законі України «Про основи національної безпеки України» в якостіпріоритетів національних інтересів зазначено також і інтеграцію вєвроатлантичний безпековий простір;
2004 – ратифікація угоди про підтримку операцій НАТО з боку України;
2005 – започаткування діалогу з НАТО щодо набуття Україною членства;
2006 – 2008 – політика відкритих дверей НАТО щодо вступу України;
2009 – підписання Декларації про доповнення Хартії про особливе партнерствоміж Україною і Північноатлантичним Альянсом від 9 липня 1997 року іззазначеними змінами відносин Україна – НАТО та здійсненими Україною кроками врамках зближення з НАТО; початок розроблення Річних національних програмспівробітництва Україна-НАТО (РНП);
2010 – рішення Президента України Віктора Януковича щодо ліквідації Міжвідомчоїкомісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і Національного центру зпитань євроатлантичної інтеграції;
Грудень 2014 – прийняття Верховною Радою України проекту закону №1014-3 заініціативи Президента України Петра Порошенка про внесення змін до деякихзаконів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості;
2015 – указ Президента України щодо нової Стратегії національної безпекиУкраїни, де в якості цілей Стратегії також зазначається формуванняумов для вступу України в НАТО ;
2017 – прийняття Верховною Радою України проекту Закону про внесення зміндо деяких законодавчих актів України (щодо зовнішньополітичного курсу України),де курс України в НАТО визначається в якості пріоритету в зовнішній державнійполітиці.
Таким чином, Україна пройшла довгий шлях до встановлення остаточного курсу навступ України до НАТО. Але варто пам’ятати, зокрема з досвіду європейськихкраїн, що підготовка країни до вступу в НАТО з моменту встановлення остаточногокурсу – може тривати до десяти років.
Якщо не можеш «готувати сани з літа», то хоч здійсни довгоочікуване заметодом «краще пізно, ніж ніколи».