Кримінальний процесуальний кодексУкраїни визначає «тимчасове вилучення майна» самостійним видом заходівзабезпечення кримінального провадження. Порядок здійснення процедури тимчасовоговилучення майна та особливості його застосування встановлені положеннями глави 16КПК, які були введені в дію в 2012 році як одна з новацій прийнятого Кримінальногопроцесуального кодексу.

Змістом такої процесуальноїпроцедури (у відповідності до визначення ч.1ст.167 КПК) є фактичнепозбавлення особи (власника) можливості володіти, користуватися тарозпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт цього майна абойого повернення.

Зурахуванням гарантованих державою конституційних прав, передбачених ст.41Конституції України, «тимчасове вилучення майна» в кримінальному процесі єфактично спеціальним засобом тимчасового обмеження права власності (прававласника незалежно від волі інших осіб вільно володіти, користуватись тарозпоряджатись своїм майном). Причиною існування такого виняткового обмеження (одного з основоположних правособи і громадянина в правовій державі) є необхідність досягнення цілей і виконаннязавдань кримінального провадження, зокрема: оперативногоотримання та збереження доказів, наявність яких, в тому числі, забезпечуютьшвидке, повне та неупереджене розслідування (і судовий розгляд) злочинів.

Такимчином, процедура здійснення заходу «тимчасове вилучення майна» в ідеалі - це збалансованийдосконалий механізм правових норм, які одночасно дозволяють оперативно і якісновиконувати завдання конкретного кримінального провадження, але, в той же час,надають можливість добросовісному власнику ефективно захищати та правомірно іневідворотно відновлювати своє обмежене цивільне право власності на майно.

Невеликі за обсягом три статті (167-169) глави 16 КПК,  з зрозумілих причин (відсутність практикизастосування на момент прийняття, поспіх при прийнятті остаточної редакції КПКв 2012 році, тощо)  далекі віддосконалості і містять коло очевидних проблем і аспектів, які (як мінімум)потребують фахового обговорення:

Відключити

1.               Нормами КПКне передбачений механізм участі у кримінальному провадженні особи, у якої майнотимчасово вилучено (за виключенням випадку, якщо ця особа – підозрюваний).

Така особа(власник або законний користувач майна) не віднесена законодавцем до коласуб’єктів (учасників) кримінального провадження, визначених п.25 ч.1 ст.3 КПК, правовий статус такоїособи в кримінальному процесі України - не визначений, що позбавляє їїможливості в рамках конкретного кримінального провадження ініціювати абоздійснювати відповідні дії задля захисту своїх прав і свобод, захисту своєївласності.

2.               Термін часу (48 годин і менше), в який необхідно з’ясувати дійсність міркувань щодо того, чи можетимчасове вилучене майно бути доказами у справі, є недостатнім у складних (нестандартних)випадках, а відсутність можливості ініціювати продовження такого терміну(наприклад: шляхом подання клопотанням до слідчого судді) на практиці позбавляєможливості правомірно зберегти і залучити відповідні необхідні докази в деякихвипадках.

Майно може бути тимчасово вилученовиключно при обшуку, огляді або затриманні особи – тобто в процесі здійсненняпроцесуальних дій, які від слідчого (прокурора) потребують уваги і складаннявідповідних процесуальних документів).  Вцей же час (через 48 годин після вилучення) слідчим (прокурором) має бути(після відповідних міркувань) якісно складено і вчасно подано до слідчого суддіклопотання про арешт тимчасово вилученого майна (не формальне, а обґрунтоване,з оригіналами або копіямидокументів та інших матеріалів, якими підтверджується обґрунтування).

Крім того,зазвичай, для прийняття рішення (не суб’єктивного, а обґрунтованого) щодо того, чи може тимчасове вилучене майно(зокрема, деякі його види) бути доказами у конкретній справі, потребуєтьсязалучення відповідних спеціалістів та експертів тощо.

Відключити

3.               Визнанняпрокурором тимчасового вилучення майна безпідставним (одна з підстав припиненнявилучення) не виписане законодавцем як процедура і не містить (обов’язкових втаких випадках) роз’яснюючи норм щодо її здійснення.

Нормативно не встановлено, в якийтермін часу має прокурор винести відповідну постанову (про поверненнятимчасового вилучення майна), яка відповідальність за несвоєчасне її винесення,чи може власник майна ініціювати (наприклад: поданням відповідної заяви)процедуру розгляду прокурором питання про безпідставність вилучення майна.

Крім того, в КПК не виписана чітка процедура негайного повернення тимчасововилученого майна, що робить такий імператив безпорадним з точку зоруефективності правового захисту та відновлення права власності особи ігромадянина в правовій державі.

Вищевказані проблеми можуть бути усунуті шляхомвнесення відповідних законодавчих змін та доповнень в чинний КПК. Зміст такихзмін має бути сформований та сформульований в результаті дискусій фахівців(галузей цивільного права та кримінального процесу), з урахуванням досвідупрактики застосування норм глави 16 КПК, результатів тематичних науковихдосліджень та міжнародного досвіду вирішення подібних проблем.