Досить часто особа-поручитель (увідповідності до рішення суду) сплачує до фінансової установи платежі заосновного боржника, має арешт на своє майно, при цьому не підозрюючи, що їїпорука вже закінчилась (як правило, ще до винесення судом відповідногорішення).
v
Надавши свою згоду та підписавши договір поруки, людина примарноусвідомлює негативні наслідки, які її чекають в разі невиконання основнимборжником (як правило – знайомим) своїх грошових зобов’язань за кредитнимдоговором перед фінансовою установою (банком, кредитною спілкою, ін.).
Негативними наслідками поручительства можуть бути:
- обов’язок сплачувати тіло кредиту основнуотриману боржником суму);
- обов’язок сплачувати проценти за користуваннякредитом боржником;
- обов’язок сплачувати пеню (неустойку, штраф) за несвоєчасновнесені боржником платежі;
- арешт особистого майна поручителя;
- накладення арешту та стягнення на його доходи,ін.
На сьогоднішній день, існує велика кількість поручителів (як правило, закредитами, виданими у 2006 – 2009 роках), які солідарно із основними боржникамиза судовими рішеннями про стягнення боргів фактично відповідають передфінансовими установами.
v
Законодавство України визначає поруку як один із видів забезпеченняосновного зобов’язання. Такий вид забезпечення здійснюється у відповідності доумов окремого договору – договору поруки. Законодавець виділяє договір поруки окремимпараграфом. Така відокремленість має своїм наслідком існування певнихособливостей саме щодо договорів поруки.
Однією з таких особливостей є вимоги закону щодо строковості поруки.Цивільний кодекс України чітко встановлює, що порука – це строковезобов’язання.
В незалежності від формулювання в договорі поруки в розділі «строк діїдоговору» про те, що такий договір діє «до виконання зобов’язань за основнимкредитним договором», в деяких непоодиноких конкретнихвипадках (при існуванні конкретних обставин), строк дії договору поруки єзакінченим.
Розуміння змісту конкретних випадків,а фактично - конкретних обставин,які являються підставою для визнання строку дії договору поруки закінченимпотребують певного часу та юридичного фаху. В рамках невеличкої статті відсутняможливість викладати та пояснювати ті специфічні юридичні конструкції, які реальнонадають можливість поручителям припинити поруку.
Зважаючи на небажання фінансових установ визнавати договори порукизакінченими, визнання такого юридичного факту (припинення строку дії поруки зпевного моменту) потребує судового рішення.
Судова практика свідчить про те, що отримати таке визнання (за наявності конкретних обставин та їх детального обґрунтування),в більшості випадків, видається можливим. Судовий процес займає від 3 до 5місяців в залежності від навантаження справами конкретного судді (в залежності відцього він призначає дати засідань) та поведінки (явки, неявки у суд, ін.)конкретної фінансової установи – відповідача у цивільній справі.
v
Отже, у тих випадках, коли особа вже є поручителем по кредитним договорам(угодам), доцільною її дією є звернення до практикуючих фахівців права дляздійснення юридичного аналізу можливості визнать договору (угоди) порукизакінченим.
Відповідний юридичний аналіз можливий за наявністю безпосередньо самогодоговору поруки, основного кредитного договору, всіх змін до них, а такожлистів (вимог) банку, кредитної спілки, іншої фінансової установи (за наявністютаких).