Рішення Касаційного цивільного суду у справі №182/6943/23 ще раз нагадує про фундаментальні принципи трудового права, які, на жаль, часто залишаються лише декларативними у практиці. Чи дійсно працівники мають право на більш вигідні умови праці? І як уникнути маніпуляцій у договорах? Розглянемо це на прикладі конкретної справи та додамо до обговорення закордонний досвід.

Суть справи: чи можна ігнорувати колективний договір?

У центрі уваги – позов директора комунального підприємства «Ритуальна служба», який вимагав компенсації недоплаченої заробітної плати. Аргумент: роботодавець не виконав вимоги колективного договору, де передбачено встановлення мінімальної тарифної ставки у розмірі 120% мінімальної заробітної плати, помноженої на коефіцієнт 1,15.

Суди першої та апеляційної інстанцій стали на сторону роботодавця, вважаючи, що директор погоджувався на умови контракту. Однак Касаційний цивільний суд підкреслив: трудовий договір не може суперечити умовам колективного договору, якщо останній передбачає більш вигідні умови для працівника.

У даному випадку роботодавець порушив законодавство, не врахувавши вимоги колективного договору. Це підтверджує, що колективний договір є основним документом, що регулює права працівників у відповідній організації, і його положення обов’язкові до виконання.

Юридичний контекст: чому колективний договір має перевагу?

Ключовою нормою в цій справі стала ст. 5 Закону України «Про колективні договори та угоди», яка встановлює, що умови колективного договору є обов’язковими для виконання підприємством і сторонами, які його уклали.

Відключити

Ця норма створює своєрідну "парасольку" для працівників, захищаючи їхні права навіть тоді, коли вони підписують індивідуальні трудові договори. Але часто роботодавці використовують контракти як інструмент для обмеження прав працівників, включаючи до них умови, що є менш вигідними, ніж ті, що прописані у колективному договорі.

Практика інших країн: як захищають працівників за кордоном?

1. Німеччина: роль профспілок і тарифних угод

У Німеччині колективні договори (Tarifverträge) є основним інструментом регулювання умов праці. Роботодавець не може запропонувати працівнику контракт із умовами, які є менш вигідними, ніж у галузевому колективному договорі. У деяких випадках компанії навіть зобов’язані адаптувати індивідуальні трудові договори до нових редакцій тарифних угод.

Ключова особливість німецької моделі – висока роль профспілок, які активно моніторять дотримання тарифних угод. Якщо працівник відчуває несправедливість, він має право звернутися до арбітражного органу або суду, а в багатьох випадках його представляє профспілка.

2. Франція: договір – не межа

Відключити

У Франції трудовий кодекс захищає працівників, а колективні договори лише покращують їхні умови. Роботодавці не мають права підписувати контракт із працівником на умовах, що гірші за галузеві стандарти. Більше того, у Франції існує концепція «недоторканості» базових умов праці: навіть якщо працівник добровільно підписує менш вигідний договір, це не звільняє роботодавця від зобов’язання виконувати вимоги колективного договору.

3. США: індивідуалізм з нюансами

У США, де трудові відносини часто регулюються на індивідуальній основі, роль колективних договорів значно менша. Однак у тих галузях, де профспілки мають сильні позиції (наприклад, авіація чи автомобільна промисловість), умови праці часто продиктовані саме колективними угодами. Контракти, що суперечать цим угодам, можуть бути оскаржені працівником у суді або через профспілкові арбітражі.

Українська реальність: що робити працівнику?

Справа №182/6943/23 – це не виняток, а радше типова ситуація. Що ж має робити працівник, аби захистити свої права?

Відключити

  1. Детально вивчати умови колективного договору. Підписуючи трудовий контракт, працівник має бути впевненим, що його положення не суперечать колективному договору.

  2. Фіксувати порушення. Якщо працівник вважає, що його права порушені, важливо зібрати всі докази: платіжні відомості, копії договорів, листування з роботодавцем тощо.

  3. Звертатися до профспілки. За наявності профспілки працівник може залучити її до переговорів із роботодавцем або до підготовки позову до суду.

  4. Судовий захист. Українська судова практика демонструє, що Касаційний цивільний суд стає на сторону працівника, якщо доведено порушення умов колективного договору. Водночас цей шлях вимагає терпіння і ресурсів.

Про баланс між правами і реальністю

Рішення Касаційного цивільного суду – це не лише підтвердження правоти працівника, а й сигнал роботодавцям: ігнорування умов колективного договору має наслідки. Водночас справа демонструє, наскільки складним і виснажливим може бути процес захисту своїх прав.

Українське трудове право потребує системних змін: підвищення ролі профспілок, посилення відповідальності роботодавців за порушення договорів і впровадження чітких механізмів контролю. Лише так можна досягти балансу між інтересами працівників і роботодавців.