Сенсація останніх днів — рішення суду надати доступ працівникам Бюро економічної безпеки (БЕБ) до даних українських користувачів платформи OnlyFans. Обшуки, кримінальні справи, гучні заяви — здається, ми знову потрапили у вир податкового полювання. Давайте розберемося, чому це сталося і чи є в цьому справедливість.

OnlyFans в Україні: між податками та кримінальною відповідальністю

OnlyFans: для когось це платформа можливостей, для інших – моральна дилема. Для адвокатів, таких як я, це цілий комплекс юридичних, етичних і правових головоломок. В Україні, де законодавство часто відстає від реалій сучасного світу, OnlyFans став прикладом того, як держава й суспільство борються з новими викликами, але не завжди знають, як правильно це робити.

Легальність платформи та тіньові доходи

Платформа OnlyFans працює легально, сплачує податки в український бюджет, і це факт. У 2023 році сервіс сплатив понад 1,27 млн доларів у вигляді "податку на Google". Це свідчить про те, що держава отримує вигоду від діяльності міжнародної компанії. Але що роблять автори контенту – українські громадяни, які заробляють чималі суми через платформу?

Ось приклад: одна з українок, згідно з даними податкової, отримала дохід у понад 4 млн доларів. Цей дохід – потенційно велике джерело надходжень до державного бюджету. Але дівчина не поспішає його декларувати, адже це автоматично приведе її до кримінальної відповідальності за статтею 301 Кримінального кодексу України.

Ця правова колізія, з одного боку, змушує податкову вимагати сплати ПДФО (18%) і військового збору (1,5%), а з іншого – перетворює людей на злочинців. І головна причина – відсутність чітких критеріїв, що саме вважати порнографією.

Криміналізація чесності

Головний парадокс цієї ситуації полягає в тому, що працівники БЕБ почали з тих, хто добровільно зареєструвався як ФОП, задекларував доходи й сплатив податки. Чи є логіка у тому, щоб бити саме по тім, хто дотримався правил? Якщо ви хоч раз заповнювали податкову декларацію, ви знаєте, що це не найприємніше заняття. Однак моделі OnlyFans не лише зробили це, але й сплатили значні суми податків до бюджету. Що вони отримали на заміну? Обшуки та звинувачення.

Кримінальна відповідальність: абсурди практики

Українське законодавство так і не навчилося розрізняти еротику, сексуальний контент і порнографію. Відсутність чітких визначень у законі, як і відсутність чинних нормативів на кшталт наказу № 212 Мінкульту, залишає суддям і правоохоронним органам можливість трактувати ситуацію на власний розсуд.

У практиці адвоката я бачив рішення, які межують з абсурдом:

  1. Кременчук, 2023 рік. Подружжя отримало випробувальний термін за виготовлення відеоконтенту для OnlyFans. Чи мали вони умисел на поширення порнографії? Відповідь риторична, адже контент розміщувався на платформі для підписників, які добровільно оплачують доступ.

  2. Київ, 2024 рік. Штраф 35 700 грн за зйомку еротичних відео. Під час слідства поліція купувала доступ до контенту для проведення експертизи. Чи не перетворюється це на фінансування тієї ж діяльності, за яку людину притягнули до відповідальності?

  3. Дніпро, 2022 рік. Жінка отримала умовний термін за розміщення еротичних фото, що містили демонстрацію оголеного тіла. Водночас експерти не змогли чітко вказати, що це була саме порнографія.

Ключовий момент – відсутність єдиних стандартів оцінки контенту. Те, що для однієї експертної комісії – "естетика", для іншої може бути "порнографією". У результаті громадяни стикаються з вибірковістю правосуддя.

Виникає питання: чи це системна проблема, чи банальне невігластво? Звісно, українське законодавство щодо оподаткування доходів від діяльності у сфері цифрового контенту ще не адаптоване до сучасних реалій. Однак використання кримінального переслідування як засобу вирішення проблеми виглядає радше як прояв інституційної жорстокості.

Податкова культура чи інквізиція?

Україна активно рухається у бік цифрової економіки, однак цей рух супроводжується архаїчними підходами. Уявімо ситуацію в інших країнах. Наприклад, у США моделі OnlyFans вважаються самозайнятими особами, які повинні сплачувати податки. Але там держава йде на зустріч: податкова служба надає консультації, є зручні сервіси для звітування. Навіть у разі недоплати податків це питання вирішується цивілізовано — через попередження чи адміністративний штраф.

А тепер порівняймо із нашою реальністю: детективи, судові ухвали, вилучення документів та техніки. У такій атмосфері навіть найзаконослухняніша людина починає сумніватися у доцільності дотримання правил.

Міжнародний досвід: як інші країни вирішують проблему?

Вивчаючи міжнародний досвід, помітно, що багато країн уже адаптували свої закони під реалії цифрового світу.

  1. США. У США еротичний і навіть порнографічний контент може бути легальним, якщо автор виконує умови ліцензування й сплачує податки. Чіткі регламенти дозволяють уникати плутанини, як в Україні.

  2. Велика Британія. OnlyFans зареєстрований саме тут, і британське законодавство чітко визначає відповідальність авторів контенту. Якщо контент відповідає нормам пристойності, його можна легально монетизувати. Автори сплачують податки, не боячись переслідувань.

  3. Франція. У Франції держава активно захищає авторів платформ, які працюють за межами кримінального права. Податкові служби створюють прості інструменти для декларування доходів, знижуючи ризик уникнення оподаткування.

Водночас Україна залишається в пастці подвійних стандартів. Держава хоче отримувати податки, але не готова декриміналізувати діяльність авторів контенту.

Проблема у системі, а не в людях

БЕБ аргументує свої дії статтею 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків). Проте важливо зазначити, що більшість моделей задекларували свої доходи після отримання перших попереджень від податкової служби. То в чому ж полягає проблема?

  • По-перше, відсутність прозорих і зрозумілих правил. Люди, які створюють контент на OnlyFans, часто навіть не знають, як правильно оформити свою діяльність. Чи це ФОП, чи самозайнята особа? Чи потрібно платити ПДВ? І якщо так, то як його розрахувати?
  • По-друге, відсутність довіри до державних органів. Коли інформація про користувачів потрапляє до БЕБ, виникає враження, що податкова служба передає персональні дані без жодних гарантій їх захисту. Це порушує принципи конфіденційності та права на захист.

Лицемірство суспільства

Ще один важливий аспект — суспільна мораль. Ми живемо у часи, коли цифровий контент є частиною глобальної економіки. Те, що люди створюють фото чи відео й отримують за це гроші, вже давно не є дивиною. Однак у нашому суспільстві існує подвійний стандарт: з одного боку, користувачі платформи охоче споживають контент, а з іншого — засуджують тих, хто його створює.

Законопроєкт № 9623, зареєстрований у серпні 2023 року, міг би стати першим кроком до вирішення проблеми. Декриміналізація добровільного виготовлення та продажу контенту могла б зняти значну частину тиску на авторів OnlyFans. Але проєкт завис у повітрі. Причини? Політичні ігри, моральні дискусії, страх перед звинуваченнями в "легалізації порнографії".

Моє особисте переконання – держава повинна або впровадити чіткі правила гри, або перестати вимагати податків від тих, кого вона ж сама називає злочинцями. В умовах, коли в Україні йде війна, а бюджет потребує коштів, легалізація такої діяльності може стати додатковим джерелом фінансування. Звісно, за умови, що правила будуть прозорими, а стандарти – чіткими.

Не можна оминути й питання статті 301 ККУ (виготовлення та поширення порнографії). Вона створює правову колізію: якщо контент моделі є легальним у США, але визнається порнографічним в Україні, то хто винен? Можливо, настав час переглянути це законодавство й адаптувати його до реалій цифрової епохи.

Що робити?

  • По-перше, потрібна реформа податкової системи. Податкові органи мають працювати не як каральний орган, а як консультант і партнер. Автоматизація, прозорість і зручність — це ті принципи, які допоможуть підвищити довіру громадян.
  • По-друге, необхідно змінювати кримінальне законодавство. Використання кримінальної відповідальності для вирішення питань податків є крайнім заходом. Натомість має бути чітка система штрафів, яка враховує добровільне виправлення помилок.
  • І найголовніше — необхідно змінювати підхід до громадян. Люди, які чесно декларують свої доходи, мають отримувати захист, а не бути об’єктом обшуків. Це базовий принцип правової держави.

OnlyFans в Україні – це не просто платформа для заробітку. Це дзеркало, яке показує, наскільки наша правова система готова до викликів сучасності. Сьогодні автори контенту опинилися між молотом і ковадлом: між бажанням працювати легально й страхом переслідувань. І поки держава не розв'яже цю дилему, всі ми втрачаємо: автори – можливість спати спокійно, держава – податкові надходження, суспільство – відчуття справедливості.

Моделі OnlyFans — це не злочинці. Вони такі ж громадяни України, які хочуть працювати, заробляти і сплачувати податки. Якщо ми хочемо жити в цивілізованій країні, ми маємо припинити полювання на чесність і почати будувати систему, яка підтримує кожного. Лише тоді держава отримає довіру, а бюджет — податки.

Як адвокат, я впевнений, що час на стороні тих, хто бореться за зміни. Але боротьба ця буде важкою й триватиме не один рік. А поки – OnlyFans залишається темою, яка змушує замислитися кожного з нас: чи готові ми прийняти нові реалії, чи залишимося заручниками старих правил?