Корупція залишається одним із найсерйозніших викликів для українського суспільства, руйнуючи довіру до державних інституцій та підриваючи економічний і соціальний розвиток. У цій боротьбі центральне місце посідають адвокати, які виступають не лише захисниками обвинувачених, але й провідниками правових принципів. Аналіз адвокатських справ із корупційними злочинами дозволяє не лише краще зрозуміти природу цих правопорушень, але й оцінити, як формується відповідальність за них у межах чинного законодавства.

Що таке корупційні злочини?

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція — це використання особою, що наділена службовими повноваженнями, цих повноважень для одержання неправомірної вигоди. У корупційних злочинах важливими елементами є не лише сам факт зловживання владою, але й мотив — прагнення до отримання вигоди для себе чи інших осіб.

Законодавство розрізняє дві основні категорії діянь:

  1. Корупційні правопорушення — дії, що містять ознаки корупції та передбачають кримінальну, дисциплінарну або цивільно-правову відповідальність.
  2. Правопорушення, пов’язані з корупцією — дії, які формально не містять корупційної складової, але вчиняються особами, зазначеними у відповідних нормативних актах.

Однак відсутність єдиного визначення корупційного злочину у Кримінальному кодексі України (ККУ) ускладнює їх кваліфікацію. Корупційні діяння перераховані в різних статтях ККУ, що відображає розмаїття способів їхнього вчинення.

Основні категорії корупційних злочинів

Вітчизняне законодавство умовно поділяє корупційні злочини на дві групи:

Відключити

1. Діяння, які стають корупційними через зловживання службовим становищем

До цієї групи входять:

  • Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним (ст. 191 ККУ).
  • Викрадення чи заволодіння наркотичними засобами, зброєю, військовою технікою тощо шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 262, 308, 312, 313, 357, 410 ККУ).
  • Порушення правил обігу наркотичних засобів чи прекурсорів (ст. 320 ККУ).

Ці злочини можуть не мати явної корупційної складової, але набувають такого характеру, якщо їх вчиняють службові особи із використанням своїх повноважень.

2. Безпосередньо корупційні злочини

Ця група включає:

  • Нецільове використання бюджетних коштів (ст. 210 ККУ).
  • Підкуп працівників чи службових осіб (ст. 354, 368, 368-3, 368-4 ККУ).
  • Зловживання владою чи службовим становищем (ст. 364, 364-1, 365-2 ККУ).
  • Незаконне збагачення (ст. 368-2 ККУ).
  • Зловживання впливом (ст. 369-2 ККУ).

Ці злочини мають корупційну природу за визначенням, оскільки прямо пов’язані з отриманням або наданням неправомірної вигоди.

Як практикуючий адвокат, я неодноразово стикався з питаннями, які вимагають глибокого аналізу не тільки фактів, але й правових норм. Особливої уваги заслуговують справи, пов’язані з відповідальністю членів колегіальних органів за корупційні злочини. Це своєрідний лакмусовий папірець для оцінки зрілості правосуддя.

Відключити

Колегіальність і персональна відповідальність

Одним із найцікавіших аспектів є розгляд відповідальності членів колегіальних органів. Нерідко захист у таких справах акцентує увагу на тому, що рішення ухвалювалося колегіально, тож персональна відповідальність розмивається. Проте сучасна судова практика України демонструє інший підхід.

Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2024 року (справа №726/776/17) чітко визначив, що колегіальність не звільняє від індивідуальної відповідальності. Ключовим тут є поняття умислу — чи був намір окремої особи отримати неправомірну вигоду, і чи її дії сприяли реалізації такого наміру.

На моєму досвіді часто траплялися справи, коли один із членів ради або комітету фактично координував дії інших, маскуючи свою поведінку під «загальне рішення». Однак, як показує практика, зібрані докази (наприклад, переписка, аудіозаписи чи банківські операції) дозволяють встановити, хто саме ініціював корупційні дії.

Роль формальних і фактичних повноважень

У справах про корупційні злочини формальні повноваження особи часто є предметом дискусій. Відповідно до постанови Верховного Суду від 28 березня 2023 року (справа №391/729/15-к), навіть якщо формальні повноваження обмежені, фактична поведінка особи може підтверджувати її здатність впливати на ухвалення рішень.

Відключити

Один із прикладів з моєї практики стосувався посадовця, який номінально виконував консультативну функцію. Однак насправді він був посередником у передачі неправомірної вигоди. Суд визнав, що його дії виходили за межі формальних повноважень, і це стало підставою для засудження.

У багатьох країнах світу також звертають увагу на співвідношення формальних і фактичних повноважень. Наприклад, у США вирішальним є intended influence — тобто не стільки реальна можливість впливати на рішення, скільки сприйняття такої можливості стороною, яка пропонує вигоду.

Суб’єкт корупційного злочину: коли формальності не врятують

Чи може прокурор, який діє за узгодженням із керівництвом, бути суб’єктом корупційного злочину? У справі №463/4324/18 Верховний Суд 25 травня 2023 року дав однозначну відповідь: так, може.

У цій справі захист намагався довести, що прокурор, який отримав пропозицію неправомірної вигоди, не мав одноосібного права укладати угоду про визнання винуватості, тож не міг бути суб’єктом злочину. Однак суд зазначив, що процесуальні повноваження прокурора дозволяють йому вести переговори й укладати угоди. Навіть якщо остаточне рішення залежить від керівництва, це не знімає з нього статусу суб’єкта.

Це положення є універсальним і знаходить своє підтвердження в міжнародній практиці. У Європі аналогічні рішення ухвалювалися Європейським судом із прав людини, де акцентувалося, що відповідальність має індивідуальний характер, незалежно від ступеня залучення інших осіб.

Сприйняття повноважень: тонка грань між законним і незаконним

Ще один цікавий аспект — це роль сприйняття повноважень службової особи. Постанова Верховного Суду від 8 червня 2023 року (справа №398/1278/22) деталізує цей момент: для встановлення складу злочину за ст. 369 КК необхідно враховувати, як повноваження особи сприймалися тим, хто пропонував вигоду.

У реальному житті це часто виглядає так: людина, яка пропонує хабар, не завжди має точне уявлення про межі повноважень посадовця. Але якщо вона вірить, що завдяки цьому посадовцю зможе досягти своїх цілей, це вже є підставою для кримінальної відповідальності.

Вплив через стосунки: неформальні зв’язки як фактор корупції

Один із найскладніших моментів у розслідуванні корупційних злочинів — це встановлення впливу через неформальні стосунки. Постанова Верховного Суду від 27 квітня 2024 року (справа №206/5339/19) підкреслює, що вплив може бути здійснений не лише через службову ієрархію, але й через дружні або родинні зв’язки.

Ця практика резонує з міжнародними підходами. Наприклад, у Великій Британії дослідження корупції в місцевих органах влади показали, що «культурний капітал» у вигляді зв’язків і репутації часто використовувався для тиску на колег.

Межа між законним інтересом і незаконною вигодою

Велике значення має розмежування між захистом законного інтересу та реалізацією незаконного. Постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року (справа №404/8115/20) акцентує: якщо неправомірна вигода пропонувалася з метою реалізації незаконного інтересу, дії не можуть бути кваліфіковані як вимагання.

У своїй практиці я неодноразово зустрічався з випадками, коли клієнти намагалися виправдати свої дії необхідністю «захисту» законних інтересів. Але суд завжди уважно аналізує, чи був цей інтерес справді законним, чи йшлося про спробу уникнути відповідальності або отримати преференції.

Роль адвокатів у справах про корупційні злочини

Адвокати у справах про корупційні злочини відіграють ключову роль, забезпечуючи дотримання принципів правосуддя. З огляду на складність таких справ, важливим є ретельний аналіз доказів, правильна кваліфікація діянь та дотримання процедурних норм.

Захист у таких справах часто стикається із наступними викликами:

  • Відсутність системного підходу до визначення корупційних злочинів у ККУ.
  • Наявність у законодавстві великої кількості норм, що ускладнює їх тлумачення.
  • Особливі обмеження для осіб, засуджених за корупційні злочини (неможливість амністії, умовно-дострокового звільнення тощо).

Відповідальність за корупційні злочини: основні аспекти

За корупційні злочини передбачені суворі санкції, включаючи:

  • Позбавлення волі.
  • Позбавлення права обіймати певні посади.
  • Конфіскацію майна або штрафи.

Особливістю українського законодавства є заборона звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили корупційні злочини, навіть за умови дійового каяття, примирення з потерпілим чи зміни обстановки (ст. 45-48 ККУ). Особи, засуджені за корупційні злочини, також не можуть бути звільнені від відбування покарання умовно-достроково (ч. 3 ст. 81 ККУ).

Виклики для адвокатської діяльності

У контексті корупційних злочинів адвокати часто стикаються з такими проблемами:

  1. Складність доведення невинуватості — через політичний та суспільний тиск, що супроводжує резонансні справи.
  2. Відсутність єдиного підходу до кваліфікації — законодавчі прогалини у визначенні корупційних злочинів створюють простір для маніпуляцій.
  3. Особливий порядок відбування покарання — суворі вимоги щодо умовно-дострокового звільнення та амністії ускладнюють реалізацію прав засуджених.

Адвокатські справи, пов’язані з корупційними злочинами, є складними і багатогранними. Вони вимагають від адвокатів глибокого знання законодавства, практичних навичок і здатності працювати у високо конфліктних ситуаціях. Водночас формування відповідальності за такі злочини демонструє прогрес у боротьбі з корупцією, незважаючи на наявні проблеми у законодавчій та судовій практиці.

Сучасна судова практика у справах про корупційні злочини формує прозорі критерії для визначення відповідальності. Чітке розмежування повноважень, увага до контексту і сприйняття дій, а також аналіз формальних і неформальних зв’язків — усе це дозволяє об’єктивно оцінювати склад злочину.

Корупція залишається складним викликом для суспільства. Однак детальний аналіз і глибока правова експертиза дають можливість ефективно протидіяти їй на всіх рівнях.

Подальше вдосконалення правового регулювання у сфері корупційних злочинів, розвиток судової практики та підвищення професійної підготовки адвокатів є необхідними кроками для забезпечення ефективності боротьби з цим явищем та утвердження принципів верховенства права.