Хоча Конституцією та законами України передбачено доступність та безкоштовність освіти, в реальності на місцях часто трапляються випадки, коли батьків мало не змушують здавати кошти на розвиток школи або дитячого садочка. На сьогоднішній день це є  однією з основних проблем з якою зіткнулось українське суспільство в сфері освіти, а саме, так звані «добровільні» внески на розвиток освітнього закладу. В основному кошти збирають на малоцінні товари ( миючі засоби, фарбу, заміну вікон, канцтовари, освітлення і т.і.).

Така ситуація викликає резонні запитання : чому батьки повинні платити додаткові кошти вже сплативши податки, в тому числі і на розвиток освіти? Як можна проконтролювати виділення та використання коштів на конкретну школу чи садочок в якій навчається дитина?

Для того щоб ці питання не виникали, державі та органам місцевого самоврядування необхідно проводити системну роботу та постійно бути в комунікації з батьківською громадою.

Досить серйозну та ефективну роботу в цьому напрямку проводить місто Київ. Для справедливості потрібно сказати, що ці не дуже «добровільні» внески ще не подолані в повній мірі в Києві хоча і значно зменшились в якісному та кількісному показниках.

У 2016 році Київська міська рада прийняла рішення про виділення коштів на закупівлю малоцінних товарів в заклади освіти. Для прикладу, в Печерському районі виділено 5 млн. грн., зокрема на дошкільні заклади виділено 1130 тис. грн., а на школи 3870 тис. грн. Кожна школа отримала близько 150 тис. грн.,  а садочок близько 40 тис. грн. 

Ця програма продовжила своє існування і в 2017 році, і для порівняння Печерський район отримав фінансування у розмірі майже 5,5 млн. грн. З них 3,4 млн. отримають школи, решту  - дошкільні навчальні заклади. На кожну школу у цьому році приблизно буде передбачатись по 135 тис. грн., на садочок - по 80 тис. грн.

Дуже важливим аспектом в цьому питанні є те, що саме освітній заклад визначає що йому купувати за ці кошти. Свої пропозиції школа або садочок подає до районного управління освіти, яке після проведення тендерних закупівель передає замовлені товари. А навчальний заклад, в свою чергу, інформує педагогічну, батьківську та учнівську громади про кількісний та ціновий склад цих товарів. 
Також вся інформація щодо виділених та витрачених коштів на конкретний освітній заклад разом з іншою актуальною інформацією розміщена в Освітній карті Києва  http://osvita-map.monitoring.in.ua/

Тому, сьогодні можна зробити висновок, що необхідності у зборі коштів в закладах освіти міста Києва немає. А там де це відбувається - це особиста відповідальність керівника закладу.

освітаКиїв