У кожному дроні – сертифікат світової байдужості
728 дронів за ніч. І майже всі — з китайських компонентів. Це не просто новина. Це — діагноз. Війні, яку ми ведемо. І світові, який “не бере участі”.
The Wall Street Journal більше не залишає простору для ілюзій:
«В останньому ударі Росія застосувала більше дронів за одну ніч, ніж запускала за цілий місяць минулого року».
❗️рф виробляє понад 5 000 дронів і приманок на місяць.
❗️З початку 2025 року — понад 24 000 атак по Україні.
❗️Заводи смерті — в Татарстані, побудовані за участю Ірану.
❗️Начинка — з Китаю: чипи, оптика, GPS, мозок і м’язи дрона.
❗️Частина робочої сили — з Африки. Світова глобалізація, як вона є.
А 8 липня 2025 року — тільки після тисячі смертей і трьох років повномасштабної війни — Україна вводить санкції проти китайських компаній: Ningbo BLIN Machinery та Suzhou ECOD Precision.
Так, це ті самі компанії, деталі яких вибухали на наших дахах. У наших під’їздах. У дитячих кімнатах.
У ніч з 9 на 10 липня Київ атакували: 397 Shahed, 8 Іскандерів, 6 Х-101, 4 С-300. Всього — 728 повітряних цілей.
У Подільському районі повністю знищена амбулаторія Центру первинної медико-санітарної допомоги №1.
Загинули дві жінки — 68-річна мешканка столиці та 22-річна капрал поліції. Понад 16 поранених. 10 — госпіталізовано.
І поки ми розгрібаємо уламки – москва отримує нові партії чипів. Китай — нові замовлення. Захід — нові приводи для “занепокоєння”.
Ми — затримуємось із санкціями. Світ — затримується з позицією. Китай — не затримується ні з чим. Він заробляє.
Але справа не в Китаї. Китай діє рівно так, як діє завжди — тихо, цинічно, технологічно. Він не підтримує росію. Він підтримує вигоду. Він просто сидить на березі — і чекає, коли пропливе труп. Йому неважливо — чий.
Питання в нас. Чому ми досі це толеруємо? Чому санкції — лише зараз? Чому ми досі шукаємо “партнерів” там, де вже маємо будувати оборонні лінії — дронів, ППО, заводів, логістики?
Це не просто “історія про постачання”. Це — архітектура нашої смертності. Кожен Shahed — це сертифікат зневаги. Підпис під тим, що нас можна вбивати. Дешево. І безкарно.
І якщо ми не будемо говорити це вголос — замість нас говоритимуть уламки, дим, могили. І сертифікати китайських фабрик, вшиті в начинку наступного дрона.
Мовчання — це теж постачання. Тільки не деталей. А мовчазної згоди на нашу смерть.
Розраховувати немає на кого. Лише на себе. Наш порятунок в наших руках.
