Уперше з моєї першої ітерації в Міністерство оборони України з 2015 року, Департамент політики закупівель разом з Командуванням сил логістики опитали більш як 80 000 військовослужбовців, як онлайн, так і офлайн. Запитання стосувались якості речового майна, від шкарпеток до наметів, та чим користуються чи не користуються військовослужбовці. Результати опитування були, певно, очікувані.

Чомусь нікому не потрібні чохли під паперові мапи, зате всім потрібні чохли під планшети. Чомусь всім військовим потрібні штани з інтегрованими наколінниками, бейсболки, особисті намети. Чомусь військовим не потрібні фляги, навіть, якщо вони закуплені за 5 гривень, а потрібні регидратори. Тому, коли ми щось закуповуємо для ЗСУ, це «щось» має бути належної якості, і ним військові мають хотіти користуватись. Були створені робочі групи з представниками військових, які не вилазять з нулів, зі штурвалів винищувачів, з танків, з арти.

Авіація - це окремий іспанський сором. Наші пілоти мають літати у формі 1952 року, яка горить. Це все, з маленькою радянською армією має піти у небуття. 

Роботи буде багато, як і критики. Без цього ніяк. Але і це має хтось робити. Бо між «не робити і жалкувати» і «робити і не жалкувати», я оберу останнє.