Доволі цікавуновину довелося прочитати нещодавно —Рахункова палата заявила про неефективневикористання 955,3 мільйонів гривень, якіпішли на закупівлю систем відеоспостереженняна виборчих дільницях під час парламентськихвиборів 2012 року. За даними ЦВК, наголошуєРахункова, отримані відеоматеріалипрактично не використовувалися. Крімтого, застосування відеоспостереженняпід час наступних виборчих кампанійжодним законом не передбачено.
Тобто, мільярдгривень було успішно розпиляно, безжодної користі для виборчого процесу,надалі це обладнання непотрібне. І невжехтось сумнівався, що буде саме так?
В даному випадкухочеться зробити лише одну поправку —закиди щодо розбазарювання коштів требаробити не на адресу Центрвиборчкому, ана адресу Верховної Ради, яка й ухвалювалавідповідне рішення.
Як завжди,парламентарі зробили красивий жест —аякже, відеокамери! При цьому, цілкомзрозуміло, що справжньою прозорістю тавідкритістю виборів ані влада, аніопозиція не переймались. Адже для цьогонеобхідно задіювати зовсім іншімеханізми.
Саме про такімеханізми веде мову Європейський Союз,наполягаючи на внесенні змін доукраїнського виборчого законодавстваще до листопадового саміту у Вільнюсі,на якому розглядатиметься питання угодипро асоціацію. Ці рекомендації ґрунтуютьсяна висновках Венеціанської комісії,ОБСЄ та низці міжнародних організацій.І стосуються вони, приміром, встановленнячітких правил при формуванні виборчихкомісій та запровадження моніторингуфінансування виборчих кампаній. Алеголовною вимогою європейців, на якійнаголошують також і українські громадськіорганізації, які не один рік займаютьсяспостереженням за виборчими кампаніями,є кодифікація всієї законодавчої бази,що має відношення до проведення виборівв Україні.
Мова йде проте, аби прийняти нарешті виборчий Кодекс,який би ліквідував розбіжності міжзаконами щодо виборів, приміром, домісцевих рад та до парламенту, встановивби єдині принципи обрання депутатіввсіх рівнів. Такий Кодекс діє в 22-хкраїнах-членах ЄС, ще 8 держав використовуютьйого частково.
Поки що помітно,що влада не налаштована вирішити данупроблему комплексно ще до Вільнюськогосаміту. Принаймні, це випливає зі слівміністра юстиції Олени Лукаш, яказаявила, що наразі виборче законодавствозмінювати не варто. Але тиск з бокуЄвропи не слабшає. Також, наскільки менівідомо, в парламенті вже зареєстрованівідповідні законопроекти від опозиції.
Переконаний,що цілу низку «технічних» змін взакони про вибори, на яких акцентуютьувагу європейські партнери, ВерховнаРада має розглянути ще до листопада. Іпісля цього, за участі широкого колагромадських організацій та експертів,приступити до розробки ґрунтовноговиборчого Кодексу, на базі якого вжепроводити наступні місцеві вибори тавибори Президента.
Впевненийтакож, що в майбутньому в основу виборівдо парламенту має лягти ідея відкритихпартійних списків, коли виборці обираютьяк ідеологічно близьку їм партію, такі голосують за представника свогорегіону у парламенті, визначаючи йогомісце в партійній ієрархії. У ВерховнійРаді раніше вже реєструвалися подібнізаконопроекти, але, як завжди, перемагалине інтереси держави, а «політичнадоцільність».
Сьогодні інодіможна почути голоси скептиків про те,що угода про асоціацію сама по собінічого Україні не дасть. Та на конкретнихприкладах ми бачимо, що вже підготовкадо підписання цього документу змушуєвладу переходити від популізму таокозамилювання до предметного обговоренняпроблем. Це зайве підтвердження тезипро те, що подальша євроінтеграціяякісно впливатиме на внутрішнє життяу нашій державі.