Дещо дивують обурені пости, мовляв, Україна опустилася в зовнішній політиці на дно і не реагує адекватно уже на закиди навіть Білорусі. Ідеться про заяви Лукашенка, мовляв Україна наказує провести нові вибори і "будете стояти на колінах, як в Україні". Так, керівництво України наразі НЕ дало оцінку тому що сталося в Білорусі і обмежується пісними закликами "поважати права громадян". Так. В той час коли Захід говорить про фальсифікації і про впровадження санкцій, а Москва вітає Лукашенка з перемогою, президент України зайняв позицію "і вашим і нашим". Макимум на що він спромігся - це дорікнути Лукашенку видачею Росії заарештованих "вагнерівців". Дорікнути у вигляді кривди, мовляв "я вам повірила, а ви!.."
Хоча не виключено, що саме кривдою викликана бодай якась реакція президента Зеленського. Лукашенко заявив що Україна штовхає Білорусь на нові вибори. Але заяву про потребу перевиборів зробив не чинний президент Зеленський - її зробив п'ятий президент Порошенко. Виходить - Лукашенко досі чинним президентом України вважає Порошенка? Враховуючи параною Зеленського щодо дядька Петра, можна уявити міру збурення вчорашнього шоумена.
Проте. Дивуватися нічому. Так, дипломатія часів президента Порошенка - уже минуле. Зеленський намагається не сказати зайвого, діяти "і вашим і нашим", прослизнути між крапельками, тощо й тощо. Так само як з Іраном і збитим українським Боїнгом. Очевидно - Зеленський не хоче дратувати Росію, бо від Росії залежить припинення вогню на Донбасі, а Зеленському треба втримати припинення до місцевих виборів і подати як перемогу. Але.
Запитайте себе - хіба не того самого хоче та частина країни яка обрала Зеленського? Хіба не байдуже що робить вище керівництво країни тій майже половині громадян, які на вибори не прийшли взагалі? Хіба не хочуть вони так само - "і вашим і нашим" та "між крапельками"? Аби тільки не чіпали особисто їх. Аби не примушували знову втомлюватися від війни, а ще гірше - злізти з дивану?
Претензії до Зеленського - це претензії нас, людей які хочуть жити в заможній, сильній і самодостатній державі. Але більшість українців хочуть не цього. Вони хочуть халяви. Як мінімум - аби їм нічого не міняли і дали просто плисти за течею. Аби не гірше.
Але з такою логікою не створюють нових фірм, не покращують собі добробут і не розбудовують сильних держав.
Це - реальність. І з нею треба жити.