Скільки коштує життя

Скільки коштує життя? Відповіді на кшталт «життя – безцінне» розбиваються щоразу, як стикаєшся з людьми які стикнулися з цим – з відмовою органу. Тоді виходів лишається два – смерть і трансплантація. А коли смерть дихає в потилицю – рухатися починаєш утричі швидше ніж звик, кожен фронтовик підтвердить.

Проста історія. Є хлопчик в якого відмовили нирки. Хлопець живе з одною ниркою – пересадженою. Донор – мама. Але. Хлопчикові потрібні імуносупресивні препарати, тобто ліки, які полегшать приживання пересадженого органу до організму хлопчика. Мати, яка сама вже інвалід, бо живе з одною ниркою, добивається від держави виділення бодай якихось ліків – і б’ється в стіну байдужості. Хлопчик дивиться на страждання матері і уже просто не хоче жити.

Чому мати б’ється? Та тому що до цього року імуносупресивні препарати закуповувалися державою. А тепер процес закупівлі по-факту – заблокований. Про що ідеться? Процес закупівлі таких препаратів дещо складний.

Спершу збирають інформацію про потреби в препаратах. Потім кошти виділені Кабміном відправляють до міжнародних організацій – закупівля ліків через них свого часу була оголошена великою перемогою над корупцією і схемами. Міжнародні організації оголошують тендер – і отут вони починають торгуватися з МОЗ, що їм закуповувати – оригінальні препарати, чи так звані дженерики? Що таке дженерики? Це аналоги препаратів, звісно – дешевші. Але є деталь.

Європейська асоціація трансплантологів чітко каже, що в разі зміни препарату виписаного після операції є загроза відмови і відторгнення пересадженого органу. Що це означає? Та просто те, що нікому ще не вдалося чітко знайти як приживається рідна тканина з пересадженою. Нюансів – маса. У цих умовах змінювати препарат, це те саме, що ставити на мерседес підвіску від «москвича», мовляв те і те – підвіска. Дженерики, наприклад не проходять клінічних досліджень – нема таких вимог. Але повернемося до закупівлі.

Тендери відбуваються, МОЗ отримує ліки, їх розподіляють по регіонах. Весь процес, від початку збору інформації до прибуття ліків, триває приблизно рік. Так було – до минулого року. Але цього року, очевидно – так не буде, бо тендери на закупівлю імуносупресивних препаратів не проведений ще й досі. Повторюю, навіть якщо їх почати проводити прямо сьогодні – препарати прибудуть лише через рік. А за той рік…

У Київській області донедавна було 63 пацієнти яким уже зроблені трансплантації – у Білорусі, в Індії та у «Інституті хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова» НАМН України. Середня вартість операції з трансплантації коштує біля 100 тисяч доларів. І от від грудня 2019 р. всім їм пропонують брати не оригінальні препарати, а дженеріки! А це… Про мерседес і підвіску від «москвича» я вам уже написав. Парадокс в тому, що оригінальні імуносупресивні препарати МОЗ закуповував не тільки за Порошенка, а й за Януковича. ЗЕкоманда перевершила навіть їх.

Наразі один пацієнт уже помер. Ще 62 – викручуються як можуть. Можете піти спитати у них – скільки коштує життя? Вони вам розкажуть – з цифрами і прикладами. З ціною зірваних нервів і порваної ущент віри в майбутнє.

Вони розкажуть, що Громадським організаціям які б’ються за виділення коштів, треба ставити пам’ятники за життя. Пошук коштів благодійників і вибивання фондів у держави часто варті сюжету рівня Голівуду. Вони розкажуть, що Київська область – попереду всієї України, бо так як тут – трансплантованих не ігнорують ніде в Україні. Певно, вважають, що ті хто зміг отримати пересадку – і так багаті.

Вони вам розкажуть, що на пересадку органів постійно стоїть черга. Що президента Порошенка за нестачу фінансування (а де воно було гарне під час війни?) не лаяв тільки лінивий – але тоді МОЗ дозволів та коштів виділяв мінімум на 1-2 операції щомісяця. Цього року не виділив жодної. У часи Порошенка за рік за кордоном українським громадянам робили приблизно 120 трансплантацій. А нині…

Люди які пережили трансплантацію – гарно знають скільки коштує життя. Їх іще можна врятувати.