Відповідно до ст. 65 та 75 Господарського кодексу України, управліннядержавним підприємством здійснює його керівник, який відповідно доустановчих документів формує адміністрацію підприємства і вирішуєпитання діяльності підприємства з урахуванням фінансовою плану.
Підпунктом 2) п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від29.11.2006 № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодопосилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна іфінансових ресурсів» доручено центральним органам виконавчої владиустановлювати під час формування та затвердження фінансових планів суб'єктівгосподарювання державного сектору економіки граничний обсяг їх витрат, якіможуть бути визначені (за результатами попереднього звітного року), на оплатуконсалтингових послуг на рівні не більш як 1,5 відсотка обсягу чистогоприбутку. А у разі виникнення об'єктивної потреби у плануванні зазначенихвитрат понад визначені граничні розміри та/або за відсутності чистого прибуткуїх обсяг встановлюється за рішенням органу, уповноваженого управляти майном(корпоративними правами) суб'єкта господарювання, відповідно до поданогосуб'єктом розрахунку таких витрат, за погодженням з органами, уповноваженимизатверджувати фінансові плани.
В формі фінансового плану підприємства, затвердженого наказом Міністерстваекономічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 № 205, в складіадміністративних витрат передбачено витрати на юридичні послуги. Поряд ком складання,затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарюваннядержавного сектору економіки , передбачено, що до проектуфінансового плану на затвердження подається пояснювальна записка, в якійобґрунтовується кожна позиція.
З наведеного можна було б спробувати зробити припущення, що державніпідприємства, нібито, мають право закуповувати будь-які юридичні послуги вмежах передбачених фінансовим планом, складеним з урахуванням встановленихобмежень. Проте, для повного аналізу слід взяти до уваги викладене нижче.
З метою тлумачення, що може належати до юридичних послуг доцільно застосуватинаціональний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічноїдіяльності», затверджений наказом Державного комітету України з питаньтехнічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457. Так докласу 69.10 КВЕД «Діяльність у сфері права» належить юридичнепредставництво інтересів однієї сторони, що виступає проти іншої сторони всудах або інших судових органах, як особисто членами колегії адвокатів, так іпід їх керівництвом: консультаційні послуги та представництво в цивільнихсправах; консультаційні послуги та представництво в кримінальних справах;консультаційні послуги та представництво в трудових суперечках; загальніконсультації та складання юридичних документів (свідоцтв про реєстраціюпідприємств, статутів підприємств та інших документів, пов'язаних зі створеннямпідприємств; патентів і авторських прав; підготовку різних юридичнихдокументів, заповітів, доручень тощо); діяльність державних та приватнихнотаріусів, судових виконавців, третейських суддів, експертіві арбітрів.
Відповідно до п. 1, 2, 11, 14 Загального положення про юридичну службу міністерства,іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи таорганізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008№ 1040, в державних підприємствах, утворюється юридична служба,вид якої залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи(департамент, управління, відділ. сектор). На підприємстві функції юридичноїслужби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії. Основним завданнямюридичної служби є організація правової роботи, а також представлення інтересівв судах.
Відповідно до Примірного положення про порядок ведення претензійної та позовноїроботи на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфериуправління Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого наказом МОЗ Українивід 15.04.2014 № 268, юридична служба підприємства організовуєпретензійну та позовну роботу, проводить аналіз її результатів, здійснюєконтроль за дотриманням структурними підрозділами встановленого на Підприємствіпорядку пред'явлення і розгляду претензій, представляє за довіреністю увстановленому законодавством порядку інтереси підприємства в органахпрокуратури та в судових органах, інших органах під час розгляду правовихпитань і спорів.
Для розрахунку чисельності та вимог до кваліфікації працівників юридичної службивикористовуються Міжгалузеві норми чисельності працівників юридичної служби,затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004№ 108. В окремих випадках, допускається віддалена робота.
Отже, витрати на «юридичні послуги» передбачені фінансовим планомдержавного підприємства, можуть передбачати витрати на нотаріальні і патентніпослуги, але не послуги щодо задач юридичної служби, яка має бути сформованадиректором підприємства.
Прим.: Слід відзначити, що практика залучення юридичних радників вдержавному секторі має особливе індивідуальне регулювання в кожному окремомувипадку.
Так, Міністерство юстиції України здійснює закупівлі юридичних послуг зметою представництва інтересів держави винятково в інших юрисдикціях напідставі окремого нормативного акту – указу Президента України «Про Порядокздійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів,розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземногосуб'єкта та України» від 25.06.2002 № 581/2002.
Міністерству енергетики та вугільної промисловості, НАК «НафтогазУкраїни» постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 605 «Деякіпитання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»»доручено вжити заходів до залучення юридичних радників із застосуваннямпереговорної процедури закупівлі відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 39Закону України «Про здійснення державних закупівель» для забезпечення захистумайнових прав та інтересів України на території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя, внутрішніх морських вод і територіального моря України.
Отже, за відсутності достатньовагомих об'єктивних підстав, дублювання функцій покладених на юридичну службудержавного підприємства, шляхом укладення оплачуваних договорів про наданняюридичних послуг з третіми особами, можна розглядати як неналежну організаціюроботи підприємства його керівником та розтрату ввірених коштів.