Населення України впродовж всіх років незалежності скорочується, народжуваність – падає, співвідношення між смертністю та народжуваністю – зростає. Все це становить чи не найбільший виклик перед Україною, і подолання негативних тенденцій у демографії стає основною умовою для подальшого існування та розвитку української держави.

Поточна демографічна ситуація

За даними Інституту демографії, на кінець 1991 року населення України складало 52 мільйони. Історичний максимум був 1993 року – 52,2 мільйона людей. 2014 року частина територій була окупована? і на початок 2022 року в кордонах 1991 року чисельність населення складала 42 мільйони. Тобто, за 30 років чисельність населення скоротилася на 10 мільйонів. Якщо врахувати, що мільйони українців були вимушені виїхати в інші країни, рятуючись від війни, то зараз, за різними оцінками, на території України перебуває від 28 до 34 млн осіб.

Складності в обрахунках додають декілька факторів:

  • останній перепис населення був у 2001 році, всі наступні довоєнні оцінки чисельності є лише приблизними;
  • немає надійних інструментів для оцінки чисельності населення на тимчасово окупованих територіях;
  • повної інформації про безповоротні втрати українських військових і цивільного населення наразі не існує.

Саме тому будь-які оцінки рівня чисельності населення України є лише результатом аналітичних висновків, а не безпосереднього підрахунку.

Народжуваність, смертність, еміграція

Від початку повномасштабного вторгнення актуальні статистичні дані щодо народжуваності та смертності Держстат закрив для публічного доступу, на сайті наявна інформація лише до 2021 року. Але можна використовувати інформацію Міністерства юстиції України. За його звітністю, у 2024 році смертність в Україні перевищила народжуваність у 2,8 раза: народилося 176 679, а померло – 495 090 українців. Це один з найгірших показників у світі.

Відключити

Згідно з проєктом Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року, середня тривалість життя в нашій країні відчутно скоротилася в попередні роки. За експертними оцінками, за останні десять років середня тривалість життя чоловіків в Україні за цей період знизилася із 66,4 року до 57,3 року, а середня тривалість життя жінок в Україні скоротилася із 76,2 року до 70,9 року.

Масова міграція спричинена війною, як наголошують в Єврокомісії, охопила майже 14 мільйонів українців (близько 25% довоєнного населення України) – понад 7,9 мільйона біженців за кордон і 5,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Це не тільки впливає на демографічну ситуацію напряму, а й веде до довгострокового зменшення робочої сили.

Шляхи подолання демографічної кризи після війни

Населення зростає там, де людям комфортно та безпечно жити й можна спокійно планувати своє майбутнє та майбутнє дітей.

Отже, обов’язковою передумовою для подолання демографічної кризи є завершення війни та встановлення миру.

Також до обов’язкових загальних передумов покращення демографічної ситуації слід віднести економічну стабільність та зростання, безпечне соціальне та екологічне середовище.

Відключити

І треба усвідомити, що однозначного рішення не існує в принципі, потрібна комплексна дія. Демографічна криза є явищем багатогранним, яке має свої витоки в соціально-економічних, політичних і культурних особливостях розвитку українського суспільства протягом останніх 30-50 років.

Ці особливості визначають аспекти, які обов’язково треба врахувати при розробці будь-яких сценаріїв або стратегій для виправлення демографічної ситуації в Україні.

  • Соціальні аспекти

Підтримка сімей через впровадження програм, таких як субсидії на дітей, платна відпустка для батьків і доступ до якісної медицини для вагітних. Наприклад, у Швеції подібні програми підвищили народжуваність на 10% у 2000-х роках.

Освітні кампанії щодо пропагування сімейних цінностей через медіа та школи, щоб змінити ставлення до народжуваності. У 2010-х роках це допомогло Угорщині збільшити рівень народжуваності на 5% порівняно із 2000-ми.

Відключити

Впровадження програм психологічної підтримки для подолання травм війни, що може вплинути на рішення про народження дітей. Досвідом такого роду можуть поділитися США, де аналогічні програми діяли для ветеранів після Другої світової та війни у В’єтнамі.

Інтеграція внутрішньо переміщених осіб – забезпечення житлом, роботою, влаштування дітей в дитячі садки та школи.

  • Економічні аспекти

Фокусування на створенні робочих місць через відновлення інфраструктури. Це може зменшити еміграцію та заохотити репатріацію українців.

Введення податкових пільг та спеціальних виплат для сімей з дітьми, як, наприклад, у Франції.

Сприяння створенню робочих місць через субсидії для малого бізнесу, що може утримати молодь у країні. Цим скористалась Польща у 2000-их;

Заохочення імміграції кваліфікованих працівників, насамперед з-поміж етнічних українців.

  • Політичні аспекти

Забезпечення політичної стабільності через реформи, що створять сприятливе середовище для демографічного зростання.

Активне залучення міжнародної допомоги для відновлення, зокрема через програми ЄС, як-от SURE, для підтримки ринку праці.

Розробка спеціалізованих програм для повернення емігрантів, включаючи фінансові стимули, як-от гранти на житло, як це було в Хорватії після війни 1990-х років.

  • Культурні аспекти

Використання медіа, кіно та освіти для формування позитивного ставлення до великих сімей.

Пропаганда української культурної ідентичності для заохочення національної гордості та бажання залишатися чи повертатися. Подібні програми використовували країни Балтії в 1990-их.

Розвиток туризму як джерела доходів і робочих місць, що може утримати молодь, особливо після війни, коли стабільність повернеться.

  • Релігійні аспекти

Залучення релігійних лідерів до пропагування сімейних цінностей і підтримки демографічних програм держави.

Розробка та впровадження спільних програм з релігійними громадами, що можуть надавати підтримку сім’ям, особливо у сільських районах, через волонтерство та благодійність.

Успіх у подоланні демографічних проблем в Україні залежить насамперед від досягнення миру, міжнародної підтримки та довгострокового планування, з акцентом на обов’язкову інтеграцію всіх аспектів для створення сприятливого середовища для зростання населення. Демографічній кризі держава має протиставити цілий комплекс заходів і не одномоментно, а протягом тривалого періоду – співмірного з періодом життя хоча б одного покоління.