США уповільнюють "друкарський верстат грошей". Що робити Україні?

На засіданні Федеральної резервної системи США 22 вересня її голова Джером Павелл заявив, що в листопаді ФРС оголосить про старт згортання програми кількісного пом'якшення, яка була відповіддю на кризові явища пов’язані з пандемією COVID-19. Вже сама ця заява матиме глобальні наслідки для світу та України, зокрема, і нам слід ретельно підготуватися до дій ФРС. 

Однак, для початку розглянемо, що, власне, відбувалося, щоб спрогнозувати, що нас чекає.

Справді, світ ще не встиг оговтатись від наслідків кризи 2007-2008 рр, як виникла нова криза 2020-го, пов’язана з пандемією. Як завжди, першими на прояви нових економічних негараздів відреагували навіть не уряди, а центробанки, пом’якшивши кредитно-фінансову політику. Простіше кажучи, за допомогою додаткового навантаження на друкарський верстат, економіку намагалися «наповнити грішми». Саме це зробила і Федеральна резервна система США. 

Переважна частина додаткової емісії, яка повторювала сценарії «кількісного пом’якшення», зосередилась у віртуальному секторі економіки. В реальний сектор гроші потрапили опосередковано, хоча головною ідеєю цільової емісії і була саме підтримка реального сектору через надання споживачам додаткового фінансового ресурсу на придбання товарів та послуг. Суттєве зростання біржових індексів і, відповідно, очікувань інвесторів вплинуло, насамперед, на сировинні ринки. І ціни на руду, метал, нафту, газ, вугілля та інші корисні копалини, збіжжя тощо – оновили десятирічні максимуми. А вже як наслідок, зросли ціни і на готову продукцію і розігнали інфляцію, рівень якої в ФРС вважають критичним.

Оцінивши, що відбувається, Федеральна резервна система США, на своєму засіданні, що завершилось 22 вересня, вирішила: в листопаді поточного року ФРС оголосить про старт згортання програми кількісного пом'якшення. Тобто, друк нових, нічим не забезпечених, грошей припиниться. Принаймні, тимчасово. Відразу наголошу, що ФРС планує розтягнути згортання в часі – навіть від заяви до старту вони заклали люфт, тобто, все відбуватиметься поступово, щоб ці дії не стали різким ударом.

Кого очікує удар? Експорт інфляції, який США здійснювали в якості емітента світової резервної валюти, теж має свої обмеження. Особливо тоді, коли кризові явища з локальних стають глобальними. Зараз ми маємо справу якраз з глобальною кризою, яка поглиблюється тим швидше, чим більшою стає відстань у термінах реакції на події між фінансовим сектором та реальним. Гроші можуть «оббігти світ» зі швидкістю роботи дротових та бездротових мереж та серверів Інтернету. А ось товари за цим не встигають. І, на тлі зростання цін на сировину, світ зіткнувся ще й з логістичною кризою. Яка, в свою чергу, лише підсилює інфляційні тенденції на ринку сировини, енергоносіїв та промтоварів і продуктів харчування.

Україна завжди була саме акцептором світової інфляції. Цьогорічна внутрішня інфляція вже сягнула позначки 10,2%, і це ще не остаточна цифра, враховуючи те, що до Нового Року залишилось три місяці. Закладений у проект Держбюджету-2022 показник у 6,2% може виявитися не зовсім реалістичним, зокрема посилення інфляції в США, яке прогнозують в ФРС, може стати одним з чинників зростання цін в Україні і наступного року. 

Економіка України буде і надалі реагувати на дії ФРС. Проте, ця реакція може бути неконтрольованою, хаотичною і нести всі ризики і загрози від імпорту доларової інфляції, а може бути і більш стабільною, прогнозованою і спрямованою на компенсацію негативних наслідків цього процесу. 

Зазначу, що контрольована реакція вітчизняної економіки можлива лише тоді, коли Уряд та Національний банк вироблять спільну злагоджену стратегію дій. В цьому матеріалі я хочу відзначити лінії дій, які стосується реального сектору економіки.

Насамперед, варто визначити пріоритетні напрямки. Логічно буде виокремити такі галузі економіки, де спільна робота Кабміну та НБУ стала б найбільш ефективною. На мою думку, такими можуть бути:

Енергетика. Уряд, зі свого боку, з використанням адміністративних важелів та контролюючи «Нафтогаз» та «Енергоатом», гідрогенерацію та частину теплової генерації, стабілізує ціни на енергоносії, а НБУ, в свою чергу, зможе профінансувати програми енергозбереження та підвищення енергоефективності. Так, це зовсім не «ринковий» механізм, проте зауважу, що Франція, Італія, Іспанія – вже запроваджують програми прямих субсидій споживачам через зростання цін на енергоносії. Так може Україні варто теж спробувати за рахунок власних потужностей забезпечити низькі внутрішні ціни, не роздмухуючи інфляційну спіраль за рахунок субсидій? Нагадаю, що ми маємо зараз класичну ситуації інфляції пропозиції, коли собівартість товарів та послуг зростає через стрімке збільшення вартості енергії, зростання зарплат и податкового тиску. Це призводить до скорочення внутрішнього виробництва при рості цін на товари та послуги.

Логістика. Україна має значний транзитний потенціал, проте кожен раз, коли про нього кажуть чи пишуть, то мають на увазі винятково географічне положення країни. Це беззмістовно у розрізі розвитку логістики, як однієї з галузей економіки. Бо окрім традиційного «будівництва доріг», що само по собі потрібно і дуже корисно, для реалізації транзитного потенціалу ми маємо створити систему комплексного надання логістичних послуг. А це потребуватиме і виділення землі під будівництво мультимодальних хабів, і знаходження ресурсів на побудову таких хабів, і розробку маршрутних карт для найбільш швидкого та дешевого варіанту пересування транзитних вантажів Україною, і поєднання в єдину мережу автодоріг, залізничних та водних шляхів, авіаційного сполучення і портової інфраструктури. Окрім того, варто згадати і про розвиток транспортних компаній і підтримку підприємств із будівництва локомотивів, вагонів, вантажівок, річкових барж, буксирів, танкерів, балкерів, вантажно-транспортних літаків, тощо. Приватний бізнес самостійно з цим не впорається.

Зберігання врожаю та виробництво продуктів харчування. Наразі, потужностей вітчизняних елеваторів вистачає для зберігання близько половини збіжжя, яке щорічно збирається в Україні. Потужностей овочесховищ не вистачає і на це. Тому вітчизняні виробники вимушені продавати значну частину врожаю чи не під час його збирання. Так вони втрачають до 30% можливого прибутку. І це ще не все. Через неспроможність зберігати врожай з одного боку і нестачу потужностей для переробки половину зібраного в Україні врожаю вітчизняні переробні підприємства вимушені навесні використовувати імпортну сировину, що викликає, в свою чергу, зростання цін на продукти харчування в зимово-весняний сезон. Уряд може вкластися у розвиток системи держрезерву, а НБУ – профінансувати таку програму. Як наслідок, не лише рівень продовольчої безпеки підвищиться, а й ціни на продукти харчування – стабілізуються. 

І на завершення: використання винятково монетарних інструментів в умовах імпорту інфляції є достатньо ризикованим. Зважаючи на це, наступного року співпраця з міжнародними фінансовими установами, зокрема з МВФ, Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку, набуває особливої ваги. Але це тема іншого матеріалу.