Визначення правового статусу під'їзних залізничних колій

Питання визначення правого статусу під’їзних залізничних колій не втрачає актуальності вже досить тривалий час, за який правозастосовна практика отримала доволі різні підходи його вирішення.

Спробуємо розібратись, як же наразі вирішується нетривіальна задача засвідчення права власності на під’їзні колії в межах вітчизняного законодавства та з урахуванням судової практики.

Визначення поняття

Під поняттям “правий статус” стосовно під’їзних залізничних колій насамперед мається на увазі визначення їх статусу як предмета права власності.

Якщо зі звичайними залізничними коліями все очевидно і зрозуміло, оскільки у вільному обігу вони не знаходяться, через приналежність державним залізничним підприємствам, то натомість виникає низка питань коли мова йде про право власності на під’їзні колії. 

Головним наразі є питання щодо віднесення під’їзних колій до рухомого чи нерухомого майна. Ні законодавчі акти, ні профільні інструкції не містять роз’яснень з цього приводу.

Відповідно до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 21.11.2000 р., до залізничних  під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що під'їзні колії це  залізничні колії, які призначені для транспортного  обслуговування  одного  або  кількох  підприємств, організацій та установ  у  взаємодії  із залізничним  транспортом загального користування.

З наведеного вище вбачається, що під'їзна колія слугує окремим шляхом для під’їзду залізничного транспорту з загальної залізничної колії на територію того чи іншого підприємства, організації тощо. При цьому, належати ці колії можуть не обов’язково такому підприємству чи організації, у зв’язку з чим і виникає складність оформлення права власності на під’їзну колію як окремого об’єкта права власності, а не складової майнового комплексу.

З причин неврегульованості, зазвичай такі колії фігурували в угодах щодо їх відчуження в якості рухомого майна, що дозволяло сторонам не вчиняти дій щодо державної реєстрації як самої угоди, так і факту переходу права власності на колію. Однак при цьому виникали питання щодо дійсності таких угод.

Судова практика

Так, розглядаючи справу про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу під’їзної колії, яка була відчужена за угодою як рухоме майно (Постанова Донецького апеляційного господарського суду в справі № 36/108), суд визнав колію рухомим майном з причини відсутності ознак нерухомої речі - неможливості переміщення без знецінення і зміни її призначення. Цим рішенням було скасовано рішення першої інстанції, в якому судом під’їзду колію все ж таки було визнано нерухомістю.

До схожого висновку дійшов Чернігівський окружний адміністративний суд (Постанова від 19 червня 2013 року у справі № 825/1918/13-а) при розгляді позову про оскарження відмови державного реєстратора зареєструвати право власності на під'їзну залізничну колію, зазначивши: “...під'їзна залізнична колія є інженерною спорудою та не підлягає державній реєстрації окремо від цілісного майнового комплексу”. Суд апеляційної інстанції з вказаними висновками погодився.

За такого підходу постає слушне питання про те, яким же чином підтверджується право власності на таке рухоме майно.

Відповіддю на це питання може бути Рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №16/5025/574/12, в якому міститься наступний висновок: “В матеріалах справи наявний Акт введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, в тому числі під'їзної колії, Технічний паспорт під'їзної залізничної колії із кресленням споруд, Державний акт на право постійного користування землею виданий відповідачу.

Дані докази підтверджують правомірність набуття відповідачем права власності на залізничну колію та правомірність її передачі позивачу на підставі правовстановлюючих документів та матеріалів.”

Отже, з аналізу наведеної судової практики вбачається, що право власності на під'їзні залізничні колії може бути підтверджено документами, які підтверджують факт її зведення та введення в експлуатацію, а також технічною документацією. Доцільно також вважати, що невід’ємною умовою визнання існування права власності на колію є наявність будь-яких прав на земельну ділянку (оренда, власність, постійне користування), на якій під’їзна колія розміщена.

З загальної точки зору, визнання під’їзної колії рухомим майном виглядає цілком логічним, оскільки основні складові колії (рейки, шпали, баласт, земляне полотно, стрілка примикання) можуть бути переміщені у просторі без їх знецінення та зміни їх призначення, що не відповідає ознакам нерухомості, наведеним в ст. 181 Цивільного кодексу Україні.

Однак не менш очевидним є те, що демонтована (знята з земельної ділянки) під’їзна колія не може вважатися повноцінною. Використання колії за призначенням без її знаходження в змонтованому стані на земельній ділянці не уявляється можливим. Крім цього, технічно не завжди можливо здійснити успішне перенесення під’їзної колії на інше місце, тим паче якщо мова йде про колію, яка тривалий час перебувала на одному місці розташування та у зв’язку з цим набула певних конструктивних особливостей.

Висновки в наведених судових рішеннях виглядають дещо непереконливо, зважаючи  також на ту обставину, що на момент їх прийняття діяли розроблені Мінюстом Методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації. Пунктом 1.3. цих правил було визначено, що під'їзні залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування  одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування відповідно до статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт», є нерухомим майном, тому має здійснюватися їх державна реєстрація права власності.

До липня 2014 року вказані рекомендації були чи не єдиним правовим підґрунтям для віднесення під’їзних колій до об’єктів нерухомого майна, яке, з огляду на зазначені вище рішення, не завжди було достатнім аргументом для судових органів.

Втім, за давньою традицією, про однорідність судової практики з цього питання говорити не доводиться.

Згідно з правовими висновками, зазначеними у постановах Вищого господарського суду України у справах № 38/254-05 від 14.06.2006 р., № 15-9/221-06-6235 від 12.07.2010 р., № 45/64пд від 07.03.2007 р., № 16/64 від 12.09.2006 р., залізнична під'їзна колія, розташована на певній земельній ділянці, є нерухомим майном, оскільки її відокремлення та переміщення призведе до її знецінення та зміни призначення (бути засобом за допомогою якого залізничні транспортні засоби можуть під'їхати до певного місця на земельній ділянці для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів).

До таких висновків суди доходила за наслідком аналізу вже зазначених вище методичних рекомендацій, а також положень Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1442 в яких роз’яснено, що споруди це земельні поліпшення, що належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій, а тому, на думку суду, залізнична під'їзна колія належить до споруд.

Опосередковано визнав під’їзні колії нерухомістю і  Верховний Суд України, зазначивши їх в переліку нерухомого майна при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди (справа 3-150гс14).

На думку автора, такий підхід до визначення правого статусу під’їзних колій є більш аргументованим. При наявності права власності чи користування на земельну ділянку, на якій розміщена під’їзна колія, її власник повинен мати право зареєструвати за собою право власності як окремої споруди, навіть не пов’язаної з підприємством, до якого така колія приєднується.

Втім, на початку 2016 року почала діяти нова редакція Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, в якій було визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на залізничні колії.

Необхідно звернути увагу, що в такій редакції наведене положення не містить прямої заборони реєстрації права власності на окремі під’їзні залізничні колії, а лише визначає неможливість реєстрації колії при умові, що вона є приналежністю або складовою іншої речі (наприклад, під’їзна колія входить до майнового комплексу і належить підприємству, яке колія приєднує до загальної залізничної колії).

За умови наявності прав на земельну ділянку під колією не буде помилковим твердження, що відокремлена під’їзна колія, власником якої є інша особа, ніж підприємство, яке з’єднано такою колією з загальною залізничною мережею, все ж таки може бути самостійним нерухомим об’єктом, право власності на який може бути зареєстровано.

Підсумовуючи, слід дійти висновку про необхідність врегулювання правового статусу під’їзних колій або на законодавчому рівні, або ж на рівні відповідних судових роз’яснень. Визначеність у піднятому питанні поставить точку в тривалому періоді невизначеності та сприятиме можливості підвищення капіталізації для компаній, які володіють під’їзними коліями.