Питаннявизначення правого статусу під’їзних залізничних колій не втрачає актуальностівже досить тривалий час, за який правозастосовна практика отримала доволі різніпідходи його вирішення.
Cпробуєморозібратись, як же наразі вирішується нетривіальна задача засвідчення прававласності на під’їзні колії в межах вітчизняного законодавства та з урахуваннямсудової практики.
Визначення поняття
Підпоняттям “правий статус” стосовно під’їзних залізничних колій, насамперед, маєтьсяна увазі визначення їх статусу як предмета права власності.
Якщозі звичайними залізничним коліями все очевидно і зрозуміло, оскільки у вільномуобігу воні не знаходяться, через приналежність державним залізничнимпідприємствам, то натомість виникає низка питань коли мова йде про правовласності на під’їзні колії.
Головнимнаразі є питання щодо віднесення під’їзних колій до рухомого чи нерухомогомайна. Ні законодавчі акти, ні профільні інструкції не містять роз’яснень зцього приводу.
Відповіднодо Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених НаказомМіністерства транспорту України №644 21.11.2000 р., до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднанііз загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належатьпідприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від формвласності, а також громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності.
Статтею 1 Закону України «Прозалізничний транспорт» встановлено, що під'їзні колії це залізничні колії, які призначені длятранспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
З наведеного вищевбачається, що під'їзна колія слугує окремим шляхом для під’їзду залізничноготранспорту з загальної залізничної колії на територію того чи іншогопідприємства, організації тощо. При цьому, належати ці колії можуть необов’язково такому підприємству чи організації, у зв’язку з чим і виникає складністьоформлення права власності на під’їзну колію як окремого об’єкта прававласності, а не складової майнового комплексу.
З причинневрегульованості, зазвичай такі колії фігурували в угодах щодо їх відчуження вякості рухомого майна, що дозволяло сторонам не вчиняти дій щодо державноїреєстрації як самої угоди, так і факту переходу права власності на колію. Однакпри цьому виникали питання щодо дійсності таких угод.
Судова практика
Так,розглядаючи справу про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажупід’їзної колії, яка була відчужена за угодою як рухоме майно (ПостановаДонецького апеляційного господарського суду в справі № 36/108), суд визнавколію рухомим майном з причини відсутності ознак нерухомої речі - неможливостіпереміщення без знецінення і зміни її призначення. Цим рішенням було скасованорішення першої інстанції, в якому судом під’їзду колію все ж таки було визнанонерухомістю.
До схожоговисновку дійшов Чернігівський окружний адміністративний суд (Постанова від 19червня 2013 року у справі № 825/1918/13-а) при розгляді позову про оскарженнявідмови державного реєстратора зареєструвати право власності на під'їзнузалізничну колію, зазначивши: “...під'їзназалізнична колія є інженерною спорудою та не підлягає державній реєстраціїокремо від цілісного майнового комплексу”. Суд апеляційної інстанції звказаними висновками погодився.
За такогопідходу постає слушне питання про те, яким же чином підтверджується правовласності на таке рухоме майно.
Відповіддю наце питання може бути Рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №16/5025/574/12,в якому міститься наступний висновок: “Вматеріалах справи наявний Акт введення в експлуатацію закінченого будівництвомоб'єкту, в тому числі під'їзної колії, Технічний паспорт під'їзної залізничноїколії із кресленням споруд, Державний акт на право постійного користуванняземлею виданий відповідачу.
Дані докази підтверджують правомірність набуттявідповідачем права власності на залізничну колію та правомірність її передачіпозивачу на підставі правовстановлюючих документів та матеріалів.”
Отже, заналізу наведеної судової практики вбачається, що право власності на під'їзнізалізничні колії може бути підтверджено документами, які підтверджують факт їїзведення та введення в експлуатацію, а також технічною документацією. Доцільнотакож вважати, що невід’ємною умовою визнання існування права власності наколію є наявність будь-яких прав на земельну ділянку (оренда, власність,постійне користування), на якій під’їзна колія розміщена.
З загальноїточки зору, визнання під’їзної колії рухомим майном виглядає цілком логічним,оскільки основні складові колії ( рейки, шпали, баласт,земляне полотно, стрілка примикання) можуть бути переміщені у просторі без їх знецінення тазміни їх призначення, що не відповідає ознакам нерухомості, наведеним в ст. 181Цивільного кодексу Україні.
Однак не меншочевидним є те, що демонтована (знята з земельної ділянки) під’їзна колія неможе вважатися повноцінною. Використання колії за призначенням без їїзнаходження в змонтованому стані на земельній ділянці не уявляється можливим.Крім цього, технічно не завжди можливо здійснити успішне перенесення під’їзноїколії на інше місце, тим паче якщо мова йде про колію, яка тривалий часперебувала на одному місці розташування та у зв’язку з цим набула певнихконструктивних особливостей.
Висновки внаведених судових рішеннях виглядають дещо непереконливо, зважаючи також на ту обставину, що на момент їхприйняття діяли розроблені Мінюстом Методичні рекомендації стосовно визначеннянерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на якіпідлягає державній реєстрації. Пунктом 1.3. цих правил було визначено, щопід'їзні залізничні колії, які призначені для транспортногообслуговування одного або кількох підприємств, організацій таустанов у взаємодії із залізничним транспортом загального користуваннявідповідно до статті 1 Закону України «Прозалізничний транспорт» , є нерухомим майном, тому має здійснюватися їх державнареєстрація права власності.
До липня 2014року вказані рекомендації були чи не єдиним правовим підґрунтям для віднесення під’їзнихколій до об’єктів нерухомого майна, яке, з огляду на зазначені вище рішення, незавжди було достатнім аргументом для судових органів.
Втім, задавньою традицією, про однорідність судової практики з цього питання говоритине доводиться.
Згідно зправовими висновками, зазначеними у постановах Вищого господарського судуУкраїни у справах № 38/254-05 від 14.06.2006 р., № 15-9/221-06-6235 від12.07.2010 р., № 45/64пд від 07.03.2007 р., № 16/64 від 12.09.2006 р.,залізнична під'їзна колія, розташована на певній земельній ділянці, є нерухомиммайном, оскільки її відокремлення та переміщення призведе до її знецінення тазміни призначення (бути засобом за допомогою якого залізничні транспортнізасоби можуть під'їхати до певного місця на земельній ділянці для завантаженняабо розвантаження вантажів чи пасажирів).
До такихвисновків суди доходила за наслідком аналізу вже зазначених вище методичнихрекомендацій, а також положень Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомогомайна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 28.10.2004 р. № 1442 в яких роз’яснено, що споруди це земельні поліпшення, щоналежать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальнихтехнічних функцій, а тому, на думку суду, залізнична під'їзна колія належить доспоруд.
Опосередковановизнав під’їзні колії нерухомістю і Верховний Суд України, зазначивши їх в переліку нерухомого майна прирозгляді справи про визнання недійсним договору оренди (справа 3-150гс14).
На думкуавтора, такий підхід до визначення правого статусу під’їзних колій є більшаргументованим. При наявності права власності чи користування на земельнуділянку, на якій розміщена під’їзна колія, її власник повинен мати правозареєструвати за собою право власності як окремої споруди, навіть не пов’язаноїз підприємством, до якого така колія приєднується.
Втім, напочатку 2016 року почала діяти нова редакція Закону України “ Про державну реєстрацію речовихправ на нерухоме майно та їх обтяжень”, в якій було визначено, що не підлягаютьдержавній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що єприналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на залізничніколії.
Необхідно звернути увагу, що втакій редакції наведене положення не містить прямої заборони реєстрації права власності на окремі під’їзні залізничніколії , алише визначає неможливістьреєстрації колії при умові, що вона є приналежністю або складовою іншої речі(наприклад, під’їзна коліявходить до майнового комплексу і належить підприємству, яке колія приєднує дозагальної залізничної колії).
За умови наявності прав наземельну ділянку під колією не буде помилковим твердження, що відокремлена під’їзна колія, власником якої є іншаособа, ніж підприємство, яке з’єднано такою колією з загальною залізничноюмережею, все ж таки може бути самостійним нерухомим об’єктом, право власностіна який може бути зареєстровано.
Підсумовуючи, слід дійтивисновку про необхідність врегулювання правового статусу під’їзних колій або назаконодавчому рівні, або ж на рівні відповідних судових роз’яснень.Визначеність у піднятому питанні поставить точку в тривалому періодіневизначеності та сприятиме можливості підвищення капіталізації для компаній,які володіють під’їзними коліями.