Кожне суспільство на певному історичному етапі культивує ті чесноти, які вважає для себе важливими. В Стародавній Спарті культивували хоробрість, у Венеції в добу її розквіту - вміння вести торгівлю, у США - свободу підприємництва і т.д.

На виборах до Верховної Ради 2014 р. українське суспільство теж мало певний орієнтир - підтримка Революції Гідності або, принаймні, визнання жертовності дій народу на Майдані. В результаті виборів-2014 до влади прийшли люди, які відповідали цим чеснотам. Пізніше ці кандидати розійшлися по фракціях БПП, Народного Фронту, Батьківщини, Самопомочі, Радикальної партії Олега Ляшка, але всі вони були з одного табору. Що Порошенко, Яценюк і Аваков, що Тимошенко, Ляшко і Садовий.

Однак ще пізніше виявилося, що прихильність Майдану і корупція - це поняття, які на практиці одне одного не виключають і політики змогли поєднувати ці, здавалося б, непоєднувані речі. Тому ідею Майдану було дискредитовано і на виборах-2019 він більше не був моральним орієнтиром.

Натомість орієнтиром і головною чеснотою виборів-2019 стала аполітичність.

Як би це не звучало, але для політиків стало суспільною чеснотою не мати політичного досвіду. Хто був при владі останні 5 років автоматично потрапляв у категорію профнепридатних. В результаті Рада оновилася на 80%, а під гнів народу потрапили не лише злісні корупціонери, але й ті, хто з цією самою корупцією намагався боротися. Не лише депутати-двієчники, які справді ігнорувати роботу в Раді, але й відмінники, в яких десятки прийнятих законів, 100% присутність на засіданнях Ради і подібні досянення, які, однак, суспільство не оцінило, оскільки суспільною чеснотою вони не є.

Відключити

Однак проблема в тому, що аполітичність сама по собі чеснотою також не є. Як, до речі, не була справжньою чеснотою підтримка Майдану, яка часто залежала від ситуації і конкретних інтересів, а тому зібрала в собі дуже різних персонажів (частина клялися народу в любові лише через страх, а не моральні зобов'язання).

Тому, щоб побудувати успішну державу, суспільство мало б запропонувати нові чесноти, ключовими з яких мають стати розум і порядність (одне без іншого не спрацює).

Зрештою, у світі є чимало заможних і успішних держав, які не проходили дорогою до успіху крізь полум’я революції. Так само історія знає десятки держав, в яких роками при владі перебуває стара еліта, яка, тим не менш, забезпечує необхідний розвиток і благополуччя. Однак ви не знайдете жодного прикладу, де б успішну державу побудували без культивації розумних і порядних політиків.