За останні кілька років військовий парад став символом Дня незалежності України. Подобається це комусь чи ні, але держави багато в чому існують за рахунок існування таких об'єднуючих символів. Символи не є раціональними за своєю суттю, але вони виконують важливу мобілізуючу функцію. Військовий парад - це, перш за все, продукт внутрішньо українського споживання, який демонструє українцям, що ми можемо перемогти у цій війні. Сприймати парад суто раціонально і економічно, як на мене, не надто коректно.

Адже неможливо виміряти грошима скільки людей після перегляду військового параду в Києві повірять в перемогу українського війська і захочуть долучитися до розбудови армії. Неможливо виміряти грошима скільки хлопців і дівчат надихнуться прикладом героїв, які стоять на Хрещатику 24 серпня і вирішать піти служити в українську армію. Зрештою, точно неможливо виміряти грошима у скількох людей при перегляді параду виникне почуття гордості за власну державу і її військових. А це, на секундочку, те відчуття, яке виникає в українців вкрай рідко і його точно варто цінувати.

Парад - це не про техніку, а про людей. Про справжніх героїв, яким на Хрещатику традиційно дякує Президент України. Цей парад - це свідчення того, що ми можемо перемогти в цій непростій війні. І це точно не про 300 млн. грн.

Тому особисто я ЗА те, щоб парад був. Можливо, з часом він справді стане зайвим і недоречним, але зараз парад мав би бути. Бо він все ще потрібен.