Нас запевняють, що ухилення від сплати податків – це найвище зло в державі. Що мінімізація податків відбувається через ФОП, і від цього шалені збитки для бюджету. Що для запобігання ухиленню від сплати ПДВ податкове адміністрування має застосовувати каральні запобіжники, про всяк випадок, нехай навіть ціною чийогось бізнесу. Що саме податковий інспектор вправі визначати реальність вашої діяльності, і якщо засумнівається жорстко покарати, шляхом зняття податкового кредиту, а для надійності вашої покори міліціанти внесуть цей недолугий акт перевірки до ЄРДР та почнуть монотонне знущання над вашої психікою та вашим особистим бюджетом.
Саме це відбувалось протягом всіх років існування податкової, саме це як доктрина переноситься до ново(недо)створеного органу боротьби з економічними злочинами. Але… чи саме цього чекає суспільство та бізнес, ну і закордонні партнери звичайно? Розберемось на прикладі.

Уявімо, Ви засновник підприємства наймаєте менеджера, який: направо, наліво роздає передплати без розбору, в т.ч. своїм друзям, сам розробляє та підписує договори не прислуховуючись до правників, виснажує виробничі фонди без обслуговування, зменшує та затримує зарплату персоналу, на Ваші зауваження забиває. Як наслідок фінансові активи втрачено, підприємство в судах, численні програші та відшкодування, виробничі фонди виведені з ладу, а персонал розбігся. Ви при цьому, для зменшення своїх збитків, перестаєте вкладати кошти в це підприємство. За що цей горе-менеджер подає на Вас до суду та пише заяву в поліцію про те, що Ви ухиляєтесь від сплати коштів, які він має витрачати.

Саме так, локально, виглядають наші відносини з керманичами, яких ми по суті наймаємо та довіряємо керувати бюджетом. Саме так виглядає чергове обґрунтування для створення карального органу в економічному секторі. Його створюють не для того, щоб встановити контроль за горе-менеджерами, а контролювати Вас, як засновника, який повинен постійно наповнювати фінансові забаганки найманих осіб. В цьому і є концептуальна різниця в баченні функцій нового органу бізнесу та влади. Коли немає встановлених та задекларованих параметрів загроз – сформується черговий цербер, який буде просто карально витягувати з бізнесу кошти.

Або такий приклад, Мінфін розробляє заздалегідь протиправну постанову КМУ, наприклад її номер 117, їм повідомляють про ризики протиправності, але вони свідомо та умисно не чують. Ризики перетворюються на реальність – права та інтереси бізнесу протиправно порушені. Починаються суди. Рішення на користь платників. З якого моменту має відреагувати компетентний менеджер, прийняти відповідальне управлінське рішення, припинити, з’ясувати, опрацювати, змінити. Ні, Мінфін та ДФС монотонно нарощують обсяги протиправності і вся державна машина починає масовано спалювати бюджетний ресурс на удавану протидію. Судова гілка перенавантажена. Витрати ДФС (ДПС) на суди колосальні. За півтора року зупинено обіг мільярдів гривень ПДВ, який якщо зараз відпустити – це жахливий сон для міністра фінансів та голови ДФС. Скільки Держава втратила та недоотримала в результаті свідомої управлінської помилки за яку ніхто не несе відповідальності?!

Якщо вивести та порівняти ці суми: недоотримання бюджету від мінімізації ФОПами та прямих втрат і недоотримання від управлінської помилки Мінфіну.
Це реальна злочинна недбалість (стаття 367 ККУ), яка спричинила збитки державному бюджету, яку ви не знайдете в підслідності нового органу, немає там і зловживання, службового підроблення. Там є – ухилення від «виконання засновником свого права фінансово утримувати менеджемент», купа різної кримінальної дрібноти статей для виправдання створення цього органу.

Відключити

Світова практика боротьби з так званим ухиленням від сплати податків перейшла в площину протидії шахрайству в цій сфері. Дійсно є і задеклароване покарання за організацію схем та їх втілення, але головне - терміново вивчити проблемні зони та створити нормативний запобіжник. Аналітика, як зброя, а кримінальні статті, як нагадування про їх можливе застосування.

Повернемось до реальних загроз. В сучасних умовах некомпетентність та безвідповідальність, ось найбільші загрози економічного сектору. Численні помилки, без виправлення, на рівні міністерств – це завжди мільярди збитків та недоотримання фінансової вигоди.
Запорукою бюджетного надходження від платників є формування податкової культури, яка добровільно має з’являтись у свідомості платників податків. Але «правове безкультур’я» державних органів назавжди блокує цю податкову свідомість, перетворюючи її на постійний винахід нових схем оптимізації.