Колись, в час червоного терору, багнет став основою балансування інтересів пролетаріату та власників капіталу. В даний час, кримінальний процесуальний кодекс став інструментом примушування до "політичного діалогу". Тонкий інструмент, призначений для контролю за балансом «злочин-покарання» стає багнетом для написання: медійної кампанії, виправдовування витрачених донорських ресурсів, примусу до лояльності, запобігання прибуткам, недорозподілених потоків, все що завгодно, …але не основної його мети. Основна його (КПК) мета похована - під купою зареєстрованих кримінальних проваджень, які «по новому» вносяться до реєстру кримінальних проваджень на все «що ворушиться»; під процесуальним контролем, який перетворився на прокурорський примус, але реалізуємий руками слідчих; під чергами слідчих до нервових, загнаних слідчих судей в районі; під заставами у сотні тисяч зарплат слідчих та оперативників, які вносяться підозрюваними на ранок після ухвали суду (наче прогулюючись після ранкової кави), ось там … десь глибоко лежить і стогне кримінальний процес з його основами балансування злочину-покарання.

Історія вчить…від багнету гине його володар, особливо той, хто не розуміється в його призначенні. 
 
Кримінально-процесуальний період мине, як і всі інші, але спочатку з під завалів його недолугого використання сформується … баланс «злочину – покарання», лише підґрунтям цього балансу стануть нереалізовані життєві прагнення слідчих та оперативників, загублені в коридорах та кабінетах керівництва, прокуратури та суду. І цей баланс може бути відновлений тим самим процесуальним багнетом.
Кримінально-процесуальний періодзлочин – покарання