Краще відповісти на ці питаннядопоможе короткий аналіз періодів діяльності громадян, які займали посадупрезидента в Україні.
1991-1994 р.р. - на посаді президентаперебуває громадянин Леонід Макарович Кравчук. Діти Незалежності тількинароджуються. При народженні їх зустрічає розпад СРСР, і Україна, як головнастратегічна держава в СРСР, має на той час найпотужніший потенціал серед іншихреспублік, але її активи фактично опиняються в руках колишніх партійнихфункціонерів на чолі з завідуючим ідеологічним сектором. Діти Незалежності змолоком матері починають відчувати скорочення робочих місць, відсутність новихумов працевлаштування, інфляцію, відсутність національної валюти, купони,черги, базари, контрабанду, злочинність, а головне, відсутність чіткогорозуміння стратегії розвитку держави Україна,адже керувати ідеологією та створювати Державу - різні речі. Це при тому, щозалишається в державі присутність активів СРСР, яких при розумному використаннівистачило б на побудову Європи навколо України. Але на ці активи є інші погляди,і перші кроки по українській землі діти Незалежності роблять під згасаючий голосчорноморського пароплавства, скрегіт спиляних українських дерев, роздавання «задарма» потужних підприємств та засмучені очі матерів, які супроводжують першікроки нових українців.
1994-2005 р.р. - на посаді президентаперебуває громадянин Леонід Данилович Кучма. Діти Незалежності вже бігають,активно сприймають світ навколо себе і хочуть пізнати його більше, але наче вдитячий казці про чаклунів споглядають, як за рухами одного «червоного чарівникадиректора» зникають, наче марево, українські заводи, підприємства, будинки,господарства, ресурси, все, що може мати ціновий ценз попадає «під чари» тогочарівника, а разом з ними згасають в очах матерів надії на розвиток власноїдержави. Засмучені очі спостерігають діти Незалежності разом із чергами додитсадків, хабарами в поліклініках, з «благодійністю» в школах. І інколи деіндеспоглядають на жовто-блакитний прапор на фоні танцюючого «чарівника», але нерозуміють як на нього реагувати.
2005-2010 р.р. - на посаді президентаперебуває громадянин Віктор Андрійович Ющенко. Діти Незалежності вже ходять дошколи, але миттю починають вивчати історію своєї держави наново - з’являютьсянові слова «геноцид», «голодомор», невідомий «червоний терор», і при цьому з’являються«любі друзі», які у слово «геноцид» закладають свій сенс і, переважно, майновий,а ще, більше переважно, доларовий. І під гаслом «лікарні майбутнього» Діти Незалежностіспоглядають, як з держави відлітає вікова історія та багатства народу, і відлітає,переважно, в літаках, і переважно, в далеку країну. І з цим літаком відлітає,наче марево, Незалежність. І знову інфляція, і знову безробіття, і зновузубожений народ, і поряд з цим палаци та хороми, бо «любим друзям» треба добрежити. А очі матерів не рахують перемоги тадосягнення дітей Незалежності, а сумно рахують банківські відсотки по новомукурсу.
2010-2014 р.р. - на посаді президентаперебуває громадянин Віктор Федорович Янукович. Діти Незалежності вже здобулисередню освіту і обирають шлях свого життя, свою професію. В програмі дій длянового покоління, яким є діти Незалежності, вони бачать лише одну професію «працівникна Сім’ю». Вони не хочуть її обирати, вони чують в повітрі слово «Україна», слово,яке, як останній видох, виривається з серця батьків і лунає десь там, надМайданом. Але за час свого зростання це слово не стало для них рідним, як матір,бо і на матір їм тяжко дивитись, бо очі матерів блищать тільки від сліз, абатько стає героєм тільки коли відмовляється від чарки.
Діти Незалежності не чули горде слово«Батьківщина», бо чули інші слова від батьків, бачили інші емоції, а тому за «сходнийкошт» ідуть бити один одного під іншим прапором, тому їх легко купити «ПРОТИ»,бо в них немає «ЗА». Немає «ЗА УКРАЇНУ», «ЗА МАТІР», «ЗА БАТЬКІВШИНУ», ненародилось це відчуття, бо матір в той час думала про інше, її не можна за це сварити,бо вона думала про своїх дітей, дітей Незалежності, яким треба було їсти,вчитись та зростати. Тому зараз, споглядаючи на країну, яку розривають на шматки,ми повинні розуміти - це коїться лише тому, що в свій час її просто не зшили,не зшили нитками жовто-блакитного кольору.
Тому зараз нас так легко взяти, аджесвого часу очі матерів були сумними і думки дітей були не про Україну... А як будематір з щасливими очима, то й будуть діти боронити державу, яка робить очі матерів щасливими.
П.С. 2014…? Може сучасний досвіднам підкаже, що не треба нам нового етапу «керовників», може краще взагалівідмовитись від посади президента, чи зробити її зовсім формальною. Зараз нового/старого «керовника» вибираємо, ще не вибрали, а країну вже ліхорадить. Кого б не вибрали, українці все одно будуть в програші, адже знову обирати треба гіршого з найгірших. Нема серед цих "клієнтів" дійсних патріотів, тому ними легко керувати, і "керовники" все це знають. Наші предки своїм життям дають нам послання, що не притаманний вільному народу царизм. Може кращеобрати новий парламент та Кабмін, з дійсними представниками від народу і щоб дбалипро матерів, які почнуть зароджувати той патріотизм, який назветьсягромадянським.