Зволікання з реформами загрожує відновленню економіки України

Потерпаючи від російської агресії, наша держава стикається не лише з військовими викликами. На початковій фазі повномасштабної військової агресії Україна змогла встояти завдяки мобілізації всіх своїх ресурсів та міжнародній підтримці. Наразі війна увійшла в позиційну фазу, де головними важелями стають технологічні, економічні та людські ресурси. Поступово стає зрозуміло, що наші міжнародні партнери, не будуть підтримувати Україну безстроково, і в 2024 р. пакети допомоги стануть значно меншими. Саме від справного функціонування та розвитку економіки залежить здатність України фінансувати поточні та майбутні військові витрати.

Аби починати процеси економічного відновлення ми не можемо чекати закінчення війни. Як продемонстрували міжнародні конференції з відновлення у Лугано (2022 р.) та Лондоні (2023 р.) українська влада робила ставку на те, що міжнародні донори профінансують урядові проєкти з «космічними» бюджетами на десятки мільярдів доларів. Звідси і амбітні цілі — ВВП у розмірі 1 трильйона доларів США до 2033 р, або зростання електрогенерації в 7 разів до 2050 р.

Сурова реальність полягає в тому, що всі ці грандіозні проєкти в дусі Комуністичної партії Китаю наших міжнародних партнерів не цікавлять. Фінансове забезпечення відновлення української економіки, які ще у березні 2023 р. оцінювалось Світовим банком у суму більше 400 млрд доларів США, можливе тільки за умови залучення іноземних приватних інвестицій. Але на відміну від макрофінансової допомоги урядів країн-партнерів, іноземні інвестори прийдуть тільки за однієї умови – наявності сприятливого бізнес-середовища.

Під час свого візиту до України спецпредставник США з економічного відновлення України, Пенні Пріцкер, заявила про зацікавленість приватних компаній США в інвестуванні в різні сфери української економіки. І окремо підкреслила, аби ці інвестиції були реалізовані Україні необхідно провести значні реформи в сферах підзвітності та прозорості.

Близько 30 приватних компаній США готові інвестувати в українську енергетику, житлове будівництво, інфраструктуру, сільське господарство, транспорт та видобування природних ресурсів. Це свідчить про значний економічний потенціал країни.

Але чому вони не робили це раніше, до 2022 р. або до 2014 р.?

Причин багато, але головні з них:

1) Відсутність верховенства права (питання захисту прав приватної власності і поширеність корупційного вибіркового правозастосування).

2) Корупція та свавілля регуляторних органів (наприклад, Державна податкова служба може зупинити роботу бізнесу через автоматичне блокування податкових накладних, яке потім потребує ручного розблокування).

3) Складність отримання дозволів та ліцензій, заплутане податкове адміністрування.

4) Інтерес окремих олігархів та фінансових груп, наближених до влади, не пускати в окремі сфери іноземний капітал, аби продовжувати користуватися економічними преференціями.

5) Обмеження на рух капіталу.

6) Висока державна частка в економіці (державні підприємства).

Згідно зі звітом Світового банку «Можливості приватного сектора для екологічної та стійкої реконструкції в Україні», опублікованому в жовтні 2023 р. в України є два сценарії розвитку. Перший сценарій, який не передбачає кардинальних економічних реформ, призведе до відновлення економіки зразка 2021 р. Другий сценарій передбачає, що уряд впровадить програму реформ, які підсилять економічну конкурентоспроможність та дозволять розвиток нових галузей промисловості й інфраструктури, які нададуть Україні можливість стати частиною європейського та трансатлантичного ринків. Реалізація реформ, запропонованих у цьому звіті в період до 2033 р. допоможе залучити в економіку України інвестиції в розмірі від 172 до 412 млрд доларів США.

Якщо перший сценарій – це пряме запрошення РФ продовжувати свою військову агресію проти України, то другий сценарій реформ дозволить Україні швидко стати частиною західного світу і позбавити Кремль будь-яких ілюзій щодо можливості збереження свого впливу на нашу державу.

Ресурсний та людський потенціал України дозволяє робити ставку на «проривні» галузі розвитку, на основі яких може бути розбудована поствоєнна структура економіки. Таке відновлення має спиратися, насамперед, на новітні технології, експортно орієнтовані виробництва та інвестиції в зелену енергетику.

Ці комплексні реформи вже прописані у програмі підтримки МВФ, зобов’язаннях на шляху до інтеграції в ЄС та стратегіях Державного департаменту США. Але їх імплементація відбувається низькими темпами, які не може собі дозволити країна, що веде війну за своє існування. Кожен тиждень зволікання підриває довіру наших іноземних партнерів, які зацікавлені в тому, щоб Україна могла самостійно забезпечувати свої економічні потреби.

Для українських можновладців, які вірять, що країни Заходу будуть підтримувати Україну «стільки скільки потрібно», настав час прокидатися. Лише потужна економіка дозволить нам швидше перемогти у війні з російським агресором, і як рівноправний партнер стати частиною західного світу.