Пітер Тіль, Джей Ді Венс і Дональд Трамп: технофашизм на марші?

Останні події в Білому домі, коли під час зустрічі президентів США та України звучали неважливі коментарі та відверті знущання над українською делегацією, змушують замислитися: чи це лише дипломатична незграбність, чи ознака більшої тенденції? Чи не є це сигналом, що глобальні технологічні та політичні еліти меншою мірою приховують своє прагнення до нового порядку, де Україна та інші «периферійні» країни перетворюються на об’єкт маніпуляцій, а рішення приймаються без їх участі? Якщо світ дійсно рухається до моделі технократичного управління, то така поведінка може бути симптомом процесу, коли демократичні цінності висуваються холодним алгоритмічним прагматизмом, а міжнародні відносини перетворюються на театр тіньових рішень.

Сучасний світ стрімко змінюється під впливом технологій, і ті, хто контролює ці зміни, підтримують більшу владу. Пітер Тіль — одна з ключових фігур у цій грі. Відомий венчурний інвестор, мільярдер та ідеолог технократичної моделі розвитку, він є архітектором не тільки фінансових інструментів, таких як PayPal, але й політичних процесів, що формують майбутнє США. Його вплив на Дональда Трампа та особливо на віце-президента Джея Ді Венса викликає серйозні побоювання щодо майбутньої демократії та загрози технофашизму.

Пітер Тіль відомий своєю критикою демократії. Він прямо заявляв, що вважає загальне виборче право загрозою для економічного розвитку та технологічного прориву. У його бачення ідеального світу ключові рішення ухвалюють не народні маси, а технократи та бізнес-еліта, здатні ефективно керувати суспільством.

Його компанія Palantir є інструментом масового стеження, широко використовує урядові структури США та серйозну критику через ризики для приватності та свободи громадян. Тіль — прихильник концепції, відповідно до якої технології має бути інструментом контролю, а не засобом демократизації.

Джей Ді Венс, який розпочав як автор популярної книги Hillbilly Elegy, швидко втратився на політичній фігурі завдяки фінансовій та ідеологічній підтримці Тіля. Саме Тіль вклав у свою політичну кар’єру мільйони доларів, допомагаючи Венсу стати сенатором від Огайо. У 2024 році Дональд Трамп обрав Венса своїм кандидатом у віцепрезиденти, що відкрило для Тіля ще більший простір для впливу на політичні рішення США.

Венс є консервативною політикою, яка виступає проти глобалізації, відкритих кордонів і безконтрольної технологічної експансії. Водночас його зв'язки з Тілем вказують на певну зміну риторики: від класичного консерватизму до нового технократичного авторитаризму.

Цей був одним із ключових спонсорів першої президентської кампанії Трампа у 2016 році, надаючи йому не лише фінансову підтримку, а й ідеологічну платформу. Він сприяв зміщенню фокусу республіканців у бік технократичного контролю та корпоративного авторитаризму.

З обранням Венса віцепрезидентом США, країна опинилася перед загрозою ще більшого зрощення технологічної еліти з політичною владою. Сценарій, для якої корпорації, подібний до Palantir, Google або Facebook, стане невід'ємною частиною урядової структури і політики, вже не здається фантастикою.

Якщо тенденція посилення влади технократів продовжиться, то майбутнє може виявитися значно більш контрольованим і авторитарним, ніж багато хто передбачав. Технології більше не будуть просто інструментом покращення життя – вони стануть засобом встановлення нового порядку, де громадянські права можуть відступити на інший план.

Роль Тіля у просуванні цього порядку важко переоцінити. Його ідеї, що межують з концепцією технофашизму, отримали політичне втілення у вигляді таких діячів, як Венс. Чи стане це початком нової епохи, де демократія віддасть свої позиції технократам? Час покаже, але сигнали, які ми бачимо вже зараз, змушують замислитися над тим, хто справді керує сучасним світом.

Що світ поринає в новий вид порядку, що базується на загальному цифровому контролі. Те, що формується зараз, радше надає авторитарний алгоритмічний порядок, у якому рішення приймається не демократично, а корпораціями, які контролюють дані та управління суспільством.

Альвін Тоффлер у своїй праці Третя хвиля прогнозував настання інформаційної цивілізації, дедати та знання стоять головними інструментами влади. Він передбачав, що традиційні державні інституції посилюють втрачаючи свою вагу, а замість них приходять нові суб'єкти впливу — технологічні корпорації, аналітичні центри та ті, хто контролює потоки інформації. Саме цей процес ми спостерігаємо сьогодні, коли технологічні гіганти перетворюються на неформальні політичні структури, здатні конструювати суспільні настрої та визначати політичні траєкторії.

Цифрові технології перестають бути нейтральними. Вони більше не просто інструмент, вони — середовище, що шукає поведінку, приймає рішення і навіть політичні пріоритети. Якщо така модель стане домінуючою, то в майбутньому виглядатиме не як класична демократія, а як гібрид технократичного авторитаризму, де корпорації перетворюють роль неофеодальних структур.

Питання не в тому, чи змінити світ — він уже змінюється. Питання в іншому: чи є в суспільстві шанс утриматися між технологіями та свободою, чи алгоритми остаточно замінять вибори та політичні процеси?