Економічно обгрунтовані тарифи – життєва необхідність для роботи водоканалів

Ще вчора суспільство щиро дякувало водоканалам та й загалом комунальникам за роботу під час війни. Висловлювали слова вдячності Сумському водоканалу за стійкість, Харківводоканалу за незламність, Миколаївводоканалу за наполегливість, а Київводоканалу за надійність. Підприємствам, що розташовані на заході країни, дякували за гостинність та системність послуг.

А сьогодні, на тлі актуального для водоканалів питання виживання в складні часи та пошуку джерел фінансування галузі, вже чуємо прокльони.

Окремі політики, які багато років займаються популізмом, тим самим руйнуючи державу, підхопили «благодатну» тему тарифів і почали її розкручувати.

Саме тому виникла необхідність спокійно і без емоцій розібратися в цій непростій темі, що роками викликає багато зауважень та непорозумінь, коли на початку кожного року встановлюють нові тарифи для водоканалів.

Тут важливо знати, що підприємства не встановлюють вартість послуг самостійно. Це повноваження, що держава реалізує через уповноважений орган – Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Водоканали надають свої розрахунки відповідно до порядку, що затверджений НКРЕКП окремою постановою, яка є прозорою і зрозумілою для всіх учасників ринку галузі водопостачання та водовідведення. Є багато питань до цього порядку, однак це є стала система, що визначає чіткі правила, які не можна порушувати.  

Зрозуміло, що регулятор, який має механізми впливу на формування тарифу,  достатньо жорстко контролює  його використання: виконання або невиконання інвестиційних програм, відсутність перехресного фінансування між підгалузями водопостачання та водовідведення, своєчасність і повноту заробітної плати працівників. У минулі роки часто застосовувалися  до окремих підприємств достатньо суттєві  санкції за відповідні порушення.

Тому, впевнено можна сказати — регулятор повністю контролює процеси на водоканалах і нецільове використання грошей неможливе. Саме для регулятора насамперед є очевидними багаторічні проблеми галузі, яка недофінансована приблизно на дві третини.

На більшості водоканалів модернізації не було з радянських часів: мережі критично зношені, а застаріле обладнання роками не оновлювалося. 

Головна причина такої невтішної ситуації – хронічне недофінансування галузі, що обумовлюється саме недосконалою системою тарифоутворення. Асоціація, що об’єднує водоканали,  неодноразово пропонувала переглянути принципи формування тарифу на послуги водопостачання та водовідведення.  Наприклад, у країнах Європи діє принцип «стимулюючого тарифоутворення». Тобто тариф стимулює постійний процес модернізації виробництва, оновлення мереж, перехід до сучасних технологічних рішень завдяки сформованим довготривалим інвестиційним програмам, їх фінансуванню та контролю за досягненням результатів.

Однак, маємо ту систему тарифоутворення, яка є –  «витрати +». І  тариф є економічним базисом в системі фінансового забезпечення водоканалів та основним джерелом надходження коштів для їх ліцензійної діяльності.

Так, можливим джерелом фінансування витрат підприємств може бути й бюджет міста або держави. Однак треба пам’ятати, що, як і оплата послуг за тарифом, джерелом надходжень до бюджетів через податки є гаманець споживача.

Себто,  механізмів фінансувати водоканали лише два – або тариф, або  бюджет, але, врешті-решт, джерело одне – споживач! Зараз треба врахувати соціальну складову сьогодення – зменшення платоспроможності споживачів, насамперед – пересічних мешканців міст, сіл та селищ.

Треба казати відверто про необхідність перегляду умов фінансування витрат водоканалів. При цьому в основі має бути ретельний аналіз поточної ситуації на кожному підприємстві. 

Саме тому, суспільство має вирішити, де має пройти межа між розрахунком величини тарифу, який відповідає можливостям людей сплачувати рахунки, та бюджетною підтримкою, що дофінансує економічно обґрунтовані витрати підприємств  у частині, які «не покриє» тариф. Якщо рухатися в напрямі бюджетного забезпечення роботи підприємств, така підтримка має надходити саме з державного бюджету, в розмірі, що може бути розрахований органом ліцензування. Не виключаємо, що може бути знайдене рішення, яке передбачає спільне фінансування з бюджетів різних рівнів.

Водночас зазначимо, через зменшення надходжень до місцевих бюджетів податків, зборів та інших видів платежів, несплату місцевих зборів підприємствами, що були джерелами наповнення бюджету, а також, враховуючи першочергове направлення фінансування на організацію та забезпечення територіальної оборони населених пунктів, у місцевих бюджетах немає можливості виділити фінансування для підтримки сталої роботи підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.

Саме тому вважаємо, що найбільш логічний вихід із ситуації  — запровадження економічно обґрунтованих тарифів на 2023 рік з обов’язковим наданням допомоги громадянам, постраждалим від збройної агресії російської федерації, та субсидій малозабезпеченим громадянам (інші здатні оплачувати послуги повною мірою).

Тобто, підприємства водопостачання закликають до суспільного діалогу щодо визначення джерел фінансування галузі — питання, що і в мирний час системно не вирішувалося.

Головне — відкинути політичну заангажованість та популізм, не удавати, що проблеми немає, адже бездіяльність лише погіршить ситуацію і призведе до того, що водоканали не зможуть повноцінно надавати послуги. 

Треба разом шукати рішення на всіх рівнях, будувати конструктивний діалог між підприємствами водопровідної галузі, регулятором та споживачами. 

Зараз необхідно демонструвати єдність не лише безпосередньо у боротьбі з ворогом, але й у розв’язанні внутрішніх питань, особливо таких важливих, як забезпечення мешканців водою та водовідведенням.