Застосування МСФЗ в державних компаніях – новий рівень та нові виклики

Прозора діяльність державних компаній, як з точки зору використання бюджетних коштів, так і з точки зору формування довіри населення та потенційних бізнес-партнерів, є одним із ключових аспектів та маркерів на шляху розбудови привабливого інвестиційного клімату, підвищення суспільної довіри до державного сектору та забезпечення сталого економічного розвитку держави.

Одним із кроків в даному контексті стало прийняття ще у 2017 році ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яким було передбачено ряд нововведень. Зокрема, застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) до великих підприємств (включаючи ті, що частково або повністю знаходяться у власності держави), а також підприємств у сфері видобутку корисних копалин загальнодержавного значення.

Втім, існує й багато факторів, що сприяють самостійному переходу компаній на МСФЗ. Так простіше і дешевше отримати доступ до ринків капіталу, ефективніше управляти очікуваннями бізнес-партнерів, відповідати вимогам материнської компанії тощо. Згідно з даними офіційного сайту The IFRS® Foundation, переваги від використання МСФЗ також включають:

- забезпечення прозорості через міжнародну порівнянність та підвищення якості фінансової інформації, що дозволяє інвесторам та іншим учасникам ринку приймати більш помірковані та обґрунтовані економічні рішення

- посилення підзвітності через зменшення інформаційного розриву між постачальниками капіталу та людьми, яким вони довірили свої кошти

- сприяння економічній ефективності шляхом допомоги інвесторам у визначенні можливостей та ризиків, тим самим покращуючи ефективність розподілу капіталу. Наприклад, використання єдиних стандартів підготовки фінансової звітності сприяє зниженню вартості капіталу та зменшує витрати на звітність. 

Окрім вищезгаданих переваг, перехід на МСФЗ означає ефективнішу протидію корпоративному шахрайству.

Власне, сам термін «шахрайство у фінансовій звітності» означає навмисне викривлення або приховання фінансових показників або розкриття інформації для введення користувачів в оману. Мета таких маніпуляцій може варіюватись, проте найчастіше фінансові показники діяльності компанії «покращують», щоб  приховати операції з виведення чи привласнення активів, заниження прибутків для відповідного зниження податку на прибуток чи інших аспектів податкового навантаження, погіршення реальних фінансових показників для потенційного заниження фінансового плану на наступний рік тощо. 

За результатами опитування українських організацій в рамках Всесвітнього дослідження економічних злочинів та шахрайства 2020, що проводиться PwC що два роки, шахрайство в обліку та фінансовій звітності знаходиться на шостому місці у переліку найбільш розповсюджених видів шахрайства (на глобальному рівні - на п’ятому місці). При цьому, 51% респондентів  повідомили, що їхня компанія стала жертвою економічних злочинів та/або шахрайства протягом останнього звітного періоду (на глобальному рівні - 47%).

За даними Звіту до націй Association of Certified Fraud Examiners (ACFE) у 2020 році, шахрайство у фінансовій звітності становить 10% від усіх видів шахрайства, проте завдає найбільших збитків. При цьому, в середньому такий вид зловживань триває близько двох років до моменту викриття. 

В даному контексті, використання МСФЗ сприяє створенню базису, необхідного для отримання як керівництвом державного підприємства, так і його зовнішніми зацікавленими сторонами прозорої інформації щодо результатів фінансової діяльності. А подальше залучення фінансових аудиторів і, за необхідності, форензік-експертів та інших профільних галузевих фахівців для аналізу її повноти, коректності та достовірності, допомагає у виявленні як потенційних невідповідностей чи неточностей, так і випадків або спроб вчинення шахрайських дій, що є одними з найбільш розповсюджених видів економічних злочинів у світовому масштабі. 

При цьому варто пам’ятати, що, згідно з Міжнародним стандартом аудиту (МСА) 240 “Відповідальність аудитора, що стосується шахрайства, при аудиті фінансової звітності”, аудитор несе відповідальність за отримання достатньої впевненості в тому, що фінансова звітність в цілому не містить суттєвих викривлень, які виникли в результаті шахрайства або помилки. 

Аудитор може підозрювати або, в деяких випадках, навіть ідентифікувати спроби чи випадки шахрайства, але при цьому не робить жодних юридичних визначень про те, чи дійсно відбувся акт вчинення шахрайства. Більше того, аудитор не несе відповідальності за виявлення шахрайства. 

Саме тому, для визначення наявності індикаторів, що можуть потенційно свідчити про спроби чи факти вчинення шахрайства у фінансовій звітності, на допомогу аудиторам зазвичай залучають форензік-фахівців та профільних галузевих експертів. В контексті ведення фінансової діяльності державного підприємства варто враховувати такі кроки для превентивної протидії шахрайству:

- уникнення нереалістичних фінансових цілей і показників;

- впровадження чітких політик, процедур та внутрішніх контролів щодо ведення бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності;

- розподіл обов’язків між працівниками щодо ведення бухгалтерського обліку, авторизації та перевірки бухгалтерських проводок, підготовки фінансової звітності;

- впровадження системи забезпечення цілісності активів організації. 

В контексті переходу на МСФЗ, важливо також звернути увагу на певні особливості застосування даних стандартів для компаній в Україні, зокрема:

- Необхідність врахування податкових ризиків при переході на МСФЗ, адже різниця між Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (ПСБО) та МСФЗ прямо впливатиме, зокрема, на базу оподаткування податку на прибуток. На додачу, взаємодія із представниками контролюючих органів у перехідний період передбачає необхідність навчання та набуття досвіду як персоналом компаній, так і представниками таких контролюючих органів.

- Використання перекладу міжнародних стандартів, що офіційно оприлюднені на веб-сторінці Міністерства фінансів України згідно зі статтею 12¹ ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В даному контексті у компаній можуть виникати сумніви щодо своєчасності оприлюднення перекладу, відмінностей у перекладі окремих термінів тощо. До того ж, оскільки стандарти приймаються Радою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (Велика Британія), їх тлумачення не здійснюється Міністерством фінансів України, тому можуть виникати труднощі із відображенням певних бухгалтерських операцій, що прямо не покриваються у стандартах.

- Питання, пов’язані із необхідністю подачі фінансової звітності на підставі таксономії за міжнародними стандартами в електронній формі для підприємств, які готують фінансову звітність за МСФЗ, відповідно до законодавства України.

Враховуючи вищезазначене, на сьогоднішній день також відкритими лишаються ряд питань щодо застосування МСФЗ державними підприємствами в Україні.

Зокрема, використання МСФЗ державним підприємством може потенційно створювати передумови для виведення деяких його функції з-під безпосереднього контролю керівництва та уповноважених співробітників, а також – для потенційного втручання зовнішніх зацікавлених сторін у його діяльність (у тому числі - контролюючих органів чи інших органів державної влади).

В результаті це може потенційно призвести як до невідповідності застосування МСФЗ в державному підприємстві вимогам стандартів та загальновизнаним підходам та практикам, так і до викривлення фінансових результатів його діяльності.

Подібна ситуація, в свою чергу, може викликати занепокоєння з боку бізнес-партнерів державного підприємства (кредиторів, акціонерів і т.д.) щодо якості та прозорості його фінансової звітності, а також в цілому мати негативний вплив на інвестиційний клімат в країні. До таких відкритих питань можна віднести наступні:

- Необхідність додаткових погоджень із органами державної влади на проведення окремих операцій. Наприклад, списання об’єктів державної власності проводиться за погодження з уповноваженим органом, згідно з Постановою КМУ від 8.11.2007 №1314, нарахування резерву сумнівних боргів  лише за умови затвердження фінансових планів Кабінетом Міністрів України (КМУ), хоча МСФЗ 9 вимагає таке нарахування в будь-якому разі, тощо.

- Гармонізація МСФЗ та існуючої нормативно-правової бази. Наприклад: низка нормативних актів КМУ та Верховної Ради України (ВРУ) встановлює правила обліку окремих операцій (щодо розрахунку резерву сумнівних боргів під суми поточної дебіторської заборгованості – постанова №1673, обліку операцій щодо оренди єдиних (цілісних) майнових комплексів – Закон № 2269 тощо). Така ситуація на практиці нерідко наштовхує, особливо державні компанії, на роздуми щодо того, як же все-таки діяти. Згідно з параграфом 16 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) 1 «Подання фінансової звітності»: «Суб’єкт господарювання не повинен характеризувати фінансову звітність як таку, що відповідає МСФЗ, якщо вона не відповідає усім вимогам МСФЗ». Отже, дотримуючись вимог таких специфічних нормативних актів, підприємство потенційно ризикує не виконати вимоги ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який вимагає складання фінансової звітності відповідно до МСФЗ.

Наведені приклади не є вичерпними, а відтак – подібні ситуації, що ускладнюють впровадження загальновизнаних практик використання МСФЗ, а іноді й прямих вимог МСФЗ, неминуче можуть виникати й надалі. І, доки ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності державних підприємств будуть регулюватися нормативно-правовими актами, що не достатньо гармонізовані як між собою, так і з МСФЗ, вони можуть потенційно негативно впливати на інвестиційний клімат, суспільну довіру та економічний розвиток держави. Відтак, важливість та цінність такої гармонізації стає все більш очевидною, і одним із ключових кроків на шляху до неї є залучення профільних фахівців та експертів для визначення підходів та впровадження механізмів її досягнення.

Співавтор: Андрій Третяк, керівник практики форензік PwC в Україні.