Насьогоднішній день земельне питання найважливіше в плані збереженнянаціонального суверенітету та забезпечення економічного розвитку, яке не можезалишати байдужим кожного свідомого громадянина.
Поспіхіз яким влада намагається зняти мораторій на продаж земель до завершення 6сесії Верховної Ради VII скликання в липні цього року призведе дотаких негативних наслідків:
- за відсутності системи кредитуваннядоступ до землі отримають корпорації та іноземний спекулятивний капітал, яківикористають землю для швидкого збагачення.
- середні та дрібні сільгоспвиробники,які не мають обігових коштів для купівлі землі стануть банкротами. До того ж занинішньої недієвої правоохоронної системи та судів сільгоспвиробники незахищені від рейдерства.
Однакнайбільші втрати понесуть власники земельних «паїв». Адже спекулятивним шляхомціни за гектар будуть встановлені нижче мінімальних. До того ж для нікого несекрет, що сьогодні аграрій і школу та дитячий садочок у власних населенихпунктах поремонтують, хворим та малозабезпеченим допомагають. Великий іноземнийкапітал як і українські олігархи соціальну відповідальність за населені пунктине нестиме.
При цьомуможемо забути і про наші українські чорноземи, якими ми так полюбляємохвалитися. Адже спекулятивний капітал зорієнтований на отримання швидкогоприбутку і віддає перевагу посіву монокультур без сівозміни, які дають швидкігроші та виснажують землю. До того ж посів монокультур при сучасних технологіяхі потужній техніці на відміну від тваринництва чи садівництва, яким займаютьсянаші сільгоспвиробники потребує мінімум робочих рук. Без засобів до існуваннязалишаться тисячі працівників.
Відкриттяринку землі в Україні поки не на часі. Адже для цього нема відповідноїзаконодавчої бази та і є багато інших поточних проблем, які потребуютьпершочергового вирішення. Однією із таких проблем, яка зараз стоїть гостро поУкраїні є проблема із наданням земельних ділянок нашим патріотам. Передбаченізаконом земельні ділянки учасникам АТО надаються в непридатних для веденнягосподарства та будівництва заплавах та ярах. Невирішеним залишається питанняіз розпаюванням земельних ділянок громадянам, які мали отримати її ще 20 роківтому назад, але так і неотримали. Як ми знаємо в Україні є багато сіл навколояких знаходиться земля у державній власності, яка не була розпайована міжлюдьми. Це питання теж потрібно урегулювати.
Паралельноіз земельно питанням іде проведення реформи місцевого самоврядування. Основноюметою реформи місцевого самоврядування є створення спроможних територіальнихгромад, а чи можуть громади бути спроможними якщо вони не розпоряджаютьсявласною землею. Наприклад на Київщинібільшість міст та селищ, які мають ресурси та потенціал для подальшого розвиткузатиснені у власних територіях і самі зацікавлені в об’єднанні із навколишнімиселами на взаємовигідних умовах. Однак для цього має бути винесений у другечитання і проголосований закон про право об ’ єднаних територіальних громад розпоряджатисяземлею за межами населених пунктів.
Обговорившивсі проблеми і можливі варіанти вирішення, ми маємо докласти максимум зусиль,щоб земельна реформа відбувалася із врахуванням інтересівукраїнських громадян.