Україна не має вибору не стати світовим повітряним хабом. Питання – коли це станеться
Підписання Угоди з Європейським Союзом про «відкрите небо» є серйозним викликом для нашої країни. Тому що одна річ підписати документ, а інша – його імплементувати й почати застосовувати. І виклик цей пов'язаний із кількома аспектами.
Виклик перший. Законодавча сфера.
У законодавчому та регуляторному аспектах питання необхідно домогтися, аби українські норми, що регулюють авіаційні перевезення, були адаптовані до європейських. А ще краще – аби вони були цілком зрозумілі та доступні для європейських авіаперевізників.
Другий виклик. Безпечна та сучасна інфраструктура.
Не менш важливий і набагато більш складний та капіталомісткий процес — це реконструкція і модернізація інфраструктури. Тому що одна річ підписати Угоду про «відкрите небо», а інша — надати необхідну аеропортову інфраструктуру. Щоб вона могла приймати європейських авіаперевізників відповідно до європейських стандартів.
Цей процес передбачає низку таких питань:
- це і прискорення передачі аеропортів у концесії, оскільки із залученням концесіонерів можна домогтися реконструкції української аеропортової інфраструктури в стисліший термін;
- це і перегляд та імплементація європейських підходів до ціноутворення за аеропортове обслуговування (зліт-посадка літака, термінальний збір). Має бути забезпечено прозорість ціноутворення та доступність цих цін для авіаперевізників.
- і збір за понаднормову стоянку літака. Чинна редакція збору призвела до того, що значна кількість авіакомпаній залишають свої літаки в прикордонних аеропортах країн Євросоюзу через величину самого збору.
«Відкрите небо» — це й імплементація європейських авіаційних норм, і підготовка інфраструктури для європейських авіаперевізників. Два глобальних питання, які необхідно вирішувати лише на державному рівні із залученням усіх органів виконавчої та законодавчої влади.
В Україні випереджаючими темпами будуть розвиватися і пасажирський, і вантажний напрями перевезень, я в цьому певен.
Щодо пасажирського напряму, то вважаю найперспективнішим:
- туристичний – радше південний напрямок та активний міський відпочинок у Європі.
- бізнес-напрям. Близькосхідний та Східно-Китайський регіони розвиваються дуже бурхливо. Там багато бізнес-інтересів. Але, оскільки Україна вже давно й наполегливо йде в Європу, то здебільшого всі або переважна більшість бізнес-інтересів лежать таки в європейській площині.
Географічне розташування України не можна змінити: воно завжди було, є і буде. Тому транзитний потенціал нашої країни є унікальним. І я впевнений, що Україна не має іншого вибору, аніж стати світовим повітряним хабом. Головне питання полягає в тому, коли це станеться.
