Оскарження ухвали слідчого судді про позапланову податкову перевірку

Питання процесуальної можливості оскарження рішень слідчих суддів щодо призначення позапланових податкових перевірок неодноразово було предметом обговорень у колах спеціалізованих практикуючих правників. Відомо, що фактично одним з перших процесуальних «проривом» у даному питанні була ухвала Апеляційного суду міста Києва від 11.04.2017 № 757/11320/17-к (рішення у ЄДРСР за № 66139077).

Є абсолютно очевидним, що ключовим питанням у врегулюванні даної процесуальної колізії є відсутність у статті 309 КПК України ухвали слідчого судді про призначення позапланової перевірки як такої, яка оскаржується під час досудового розслідування в апеляційному порядку, адже на думку автора, так само є очевидним, що це зумовлено в першу чергу відсутністю серед переліку заходів визначених Главою 20, 21 та статтею 131 КПК України такого заходу слідчих, розшукових заходів чи видів забезпечення кримінального провадження як призначення позапланової податкової перевірки.

Поміж тим, факт існування наведеної колізії озвучив і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) у листі від 27.12.2016 № 9-3139/0/4-16 вказавши, що така законодавча неузгодженість повинна усуватися шляхом виключення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 з ПК України, що на переконання автора є найбільш ефективним методом усунення колізії.

Проте, нещодавно ВССУ у листі № 9-1681/0/4-17 від 01.09.2017 відобразив більш гнучку позицію з даного питання, зазначивши на арк. 4-5 даного листа те, що таке питання потребує якнайшвидшого законодавчого закріплення шляхом встановлення процесуального порядку подання слідчому судді відповідних клопотань, порядку їх розгляду, а також вимоги до відповідних ухвал слідчих суддів, з одночасним законодавчим вирішенням питання про право апеляційного оскарження такої ухвали слідчого судді на стадії досудового розслідування. При цьому, ВССУ у даному листі повторно зазначає, що нормами КПК не визначено чіткої процедури проведення позапланової виїзної документальної перевірки, конкретно не встановлено, чи є аналізована категорія процесуальною дією, слідчою розшуковою дією чи заходом забезпечення кримінального провадження.  

Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності у своєму листі № 04-18/11-60(10039) від 16.01.2017 зазначив наступне: «У судовій практиці при вирішенні окреслених питань в кримінальному провадження слід керуватись, перш за все, нормами КПК, які відповідно до статті 1 цього Кодексу, є визначальними щодо оцінки дій слідчого.Порядок кримінального провадження, у тому числі, й процесуальних дій, визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України».     

Разом з тим, за наслідками дослідження змісту судових актів з Єдиного державного реєстру судових рішень, у питанні яке досліджується найбільш «прогресивним» у розгляді обставин щодо правомірності та у взаємозв’язку з фактичними обставинами кримінального провадження в також у питанні процесуальної можливості оскаржити такі ухвали, вирізняється окремими правовими позиціями Апеляційний суд Одеської області викладеними зокрема в ухвалах від 10.05.2017 провадження № 11-сс/785/594/17 (рішення в ЄДРСР за 66605339), від 11.07.2017 провадження № 11-сс/785/1099/17 (рішення в ЄДРСР за № 67754657), від 07.06.2017 провадження № 11-сс/785/862/17 (рішення в ЄДРСР за № 67099765), від 17.02.2017 № 11-сс/785/231/17 (рішення в ЄДРСР за № 64866151), від 19.07.2017 № 11-сс/785/1135/17 (рішення в ЄДРСР за № 67910602), від 28.07.2017 № 11-сс/785/1205/17 (рішення в ЄДРСР за № 68098926), від 31.07.2017 № 11-сс/785/1189/17 (рішення в ЄДРСР за № 68131687).      

Згаданий вище суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційні скарги сторони захисту та скасовуючи ухвали слідчих суддів про призначення позапланових податкових перевірок платників податків сформував наступні ключові, на наш погляд, правові позиці, а саме:

- слідчим не обґрунтовано, у чому саме полягає необхідність призначити позапланову податкову перевірку саме на підставі ухвали слідчого судді (адже поширеними є випадки призначення позапланової перевірки суб’єкта господарювання у третьому ланцюгу взаємовідносин щодо підприємства відносно якого існує провадження за ознаками складу злочину передбаченого статтею 205 КК України);

- прокурор та слідчий не надали до слідчого судді доказів вжиття у межах даного кримінального провадження дій, щодо перевірки обставин, наведених у клопотанні;

- не обґрунтовано які саме потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права юридичної особи;

- слідчим органу дізнання не надано, а слідчим суддею не витребувано документи, які визначали би процесуальний статус платника податків відносно якого ухвалено рішення про проведення позапланової податкової перевірки у відповідному кримінальному провадженні;

- чинний КПК України не містить норми, яка безпосередньо регламентує можливість та порядок звернення слідчого та прокурора з клопотанням про призначення позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності та розгляд слідчим суддею такого клопотання;

- не регламентований чинним КПК України також і порядок розгляду таких клопотань слідчого або прокурора, обсяг доказування при розгляді такого клопотання, критерії, за якими слідчий суддя повинен визначати достатність підстав для надання дозволу на проведення податкової перевірки;

- посилання слідчого у нормативно-правових обґрунтуваннях клопотання лише на положення п.п. 78.1.11 ПК України є безпідставними, оскільки не відповідають вимогам кримінального процесуального закону України.

Окремо, хочеться зауважити, що Апеляційний суд Одеської області ухвалюючи одне з наведених вище рішень вказав, що у зв’язку з ненаданням доказів того, що у слідства вичерпані можливості збирання доказів, а інші докази слідство не здатне отримати в порядку статті 93 КПК України, апеляційний суд не може компенсувати недоліки клопотання слідчого та факт безвідповідального ставлення органу досудового розслідування до вимог КПК України та відсутність належного прокурорського контролю з боку процесуального керівництва.  

Отже, для ефективного правового захисту рекомендуємо враховувати наведене.