Добігаєкінця зима, яку ми вперше формально прожили без російського газу й за дефіцитувугілля. Це, безперечно, здобуток влади і трішки погоди . Запасів палива для ТЕС, а такожгазу справді вистачає. Проте, як виявилося, не все було передбачено. А саме – виникнення профіцитунічної енергії (перепади споживання) та надлишок енергопотужностей атомнихелектростанцій.
Владаактивно звітує про падіння попиту на енергію, проте забуває сказати пропроблеми, які супроводжують цей процес. У Міненерго, зокрема, кажуть прозниження споживання електроенергії на 12-15%. Й додають, що у нас, мовляв, доситьпалива та маневрових ТЕС аби задовольнити піки в енергосистемі. Однак існує одне «але». ВУкраїні є 15 атомних діючих блоків, які за своєю природою повинні працювати впостійному режимі без різноманітних маневрів та розвантаження.
І,виявляється, що навіть після будівництва та підключення лінії, яка дала змогупередати надлишкові потужності від Рівненської та Хмельницької АЕС доцентральної України, у нас є «вільних» потужностей на 1,3-1,5 ГВт.
Вирішуватипроблему мають як завжди профільне міністерство та НКРЕКП. Проте, схоже, їм недо цього. Жодного руху у такому напрямку не здійснюється. Були знижені нічнітарифи, на енергію. Цей крок начебто повинен був стимулювати споживачів «вестинічне життя». Але цей задум не був реалізований.
Перехідна лічильники енергії, які дозволяють економити, наприклад, уночі, дужеускладнений непотрібними процедурами. Процес цей дуже замонополізований й недешевий (близько 3 тис. грн.). Отже це не є рентабельним способом для споживачазекономити кошти й відповідно держава таким чином не зможе вирішити цю проблему.
Владапішла іншим шляхом. Зараз здійснюються спроби «спихнути» надлишкову енергію всусідні країни до Білорусі та Молдови. Не зрозуміло, чи купуватимуть вониенергію. Це – ситуативне вирішення проблеми. Перед вітчизняною енергосистемоюсьогодні стоїть питання про будівництво нових ліній в межах країни у напрямкудефіцитних регіонів. Інший варіант – спорудження енерговитратних підприємств навколоелектростанцій, які мають вільні потужності. Таким виробничим потужностям можнанадати тарифні преференції або надати можливість напряму купувати енергію зацінами виробника енергіїминаючи енергоринок. Отже варіанти вирішення проблем з надлишковою енергією є.Головне, щоб держава у своїх рішеннях орієнтувалася на споживача й власніінтереси, а не тільки переймалася інтересами монополіста.