Соціальні мережі: фанатизм та нові зони комфорту
Сьогодні кожен четвертий отримує інформацію із соціальних мереж. Але цей відсоток стрімко зростає. І швидше за все, років через 10 вони витіснять з першого місяця пережиток XX століття - телебачення.
Про те, що це відбудеться говорить і зміна форматів сучасного телебачення. Ці картинки в картинці, «рухомі стрічки», можливість голосування у прямому ефірі – це все спроба перейняти досягнення соцмереж. Я вже не говорю про власні сторінки телеканалів у тому ж Фейсбуці.
Роль соціальних мереж складно недооцінити сьогодні. Вони не лише альтернативне джерело інформації у тоталітарних суспільствах, але й засіб мобілізації або навпаки - демобілізації. Починаючи від дрібних акцій протистояння і завершуючи національними революціями.
На відміну від телебачення, соцмережі створюють зворотній зв'язок, що створює ефект причетності: людина нібито також бере участь у заходах і начебто формує порядок денний. Ефект причетності до події не просто акумулює увагу користувача, а й значно глибше формує емоційну підтримку, ніж просте спостереження за подією на телебаченні.
Одна з базових маніпулятивних особливостей соцмереж – самообмеження. Під час формування своєї стрічки новин у соціальних мережах ми підключаємось виключно до тих груп, друзів та блогерів, думки яких уже відповідають нашим поглядам. А тих, що не відповідають, – відкидаємо зі стрічки. Тобто, прихильники теорії плоскої Землі не будуть підписуватись на «популярну науку». Тим самим, створюється пісочниця для наших поглядів. Ми не отримуємо альтернативної інформації. А та що йде лише підтверджує наші переконання. Зате завжди читаємо «правильні» пости. Про плоску Землю і з висміюванням законів фізики. Тому багато хто і ховається у соціальних мережах, бо там його зона комфорту.
А з іншого боку, це формує ще одну крайність фанатизм. Коли людина отримує однакову інформацію з різних джерел, то вона зростає у вірі, що тільки ця інформація правильна. І починає переслідувати тих, хто вважає по іншому.
Так, кожна людина сьогодні стоїть перед вибором – чи жити й далі з чітким переконанням у можливо хибних теоріях. Чи намагатись вийти із зони комфорту, отримувати дратуючу інформацію, розхитавши основу своїх переконань. Тому, багато хто лишається так – в зоні комфортної омани. І немає чого дивуватись, що число фанатів та радикалів зростатиме пропорційно поширенню соціальних мереж.
