Заостанні два тижні Велика Британії пережила другу серію терактів. Кому потрібно залякуватиТуманний Альбіон? І для чого така наполегливість?
Перше– теракти відбулись одночасно, але із використанням умовно «нелетальних» та«законних» засобів – ножів та автомобіля. Це говорить про те, що: а)комунікативно ці теракти пов’язані, - тобто існує центр, який «успішно»здійснює координацію; б) технічних можливостей здійснити теракт зразкаМанчестера у терористів уже немає. А потреба – не зважаючи на посилені засобибезпеки – є.
Тому,це – виклик для спецслужб. Бо – питання навіть не у тому, як складновідслідкувати терористів-одинаків (хоча які вони одинаки?). Питання у іншому -–проведення терористичного акту не вимагає значних фінансових вкладень. Більшетого, підготовка до нього відбувається в умовно правовому полі – авто булоорендовано, вибухівка не застосовувалась. Тому питання не в контролі над чимосьнелегальним. Питання у контролі над легальним. І над – комунікаціями.
Прощо це говорить? Про те, що перед західними демократіями постав виклик: абоправо на вільне спілкування та пересування, або тотальний контроль спецслужбнад усім, що раніше вважалось особистим. Куди повернуть держави – питаннягромадської думки. А висловити цю думку можна де? Правильно, на виборах. Які уБританії відбудуться 8 червня. А потім парламентські у Франції – 11 та 18червня. Тому не будемо виключати, що наступного тижня терористи перенесуть своюактивність через Ла Манш.
Друге– терористи стимулюють до порушення політкоректності. Умовно кажучи – контролювсіх «нехристів» на предмет екстремізму. Звичайно, це цивілізаційний виклик, іякщо влада обере його, це призведе до непоправних наслідків. І кордони створятьсяне лише між Європою та Азією, а й усередині країн, створюючи повністюізольовані «гетто», країну в країні. А це - ефект доміно. Бо не лише ускладнитьінтеграцію «інших» громадян у європейське суспільство, але дасть можливість цим«іншим» зрозуміти, що вони є другорядними для країни проживання.
Іякщо Британія чи Європа в цілому переступить через принципи гуманності, якщовона підіграє тому чого добиваються терористи, то і конфлікт у світі перестанебути цивілізаційним, тобто - конфліктом ідей та цінностей. Він стане конфліктомсимволів, коли після перемоги однієї зі сторін просто змінюється прапор надкраїною. А це – крах для європейських цінностей, які лишаються демократичнимита гуманними. А тому і крах для тих країн, для яких ці цінності дороговказ,напрямок руху.
Третє– теракти найболючіші для жителів країн так званого «золотого мільярду». Минулоготижня в Афганістані загинуло в рази більше людей, ніж у Лондоні. Але емоційнийефект у світі від цього був значно нижче. І це ще один виклик світові.Демонструючи свої багатства, Захід забуває, що чотири п’ятих людства живуть врази бідніше за них. І своєю бідністю – прямо (викачка ресурсів) чи опосередковано(злидні у країні на фоні демонстрації багатства Європи чи Північної Америки) вонизавдячують Заходові. Це не може не дратувати. І не треба дивуватись, що мільйонинамагаються переїхати до багатших країн, а сотні чи тисячі – помститись завласне зубожіння.
Ворожнечаміж світом європейським та ісламським загострюється штучним шляхом. Алезупинити цю ворожнечу можна не шляхом зведення стін (для сучасногоглобалізованого світу, межі – це ніщо), не шляхом тотального переслідуваннямусульман (бо це кадрова допомога Ісламській державі). А шляхом відстоюваннясвоїх цінностей, і – шляхом зменшення розриву між «золотим» мільярдом та рештоюсвіту.
Питання у тому, щобільше готовий віддати Захід – свободу своїх громадян чи гроші.