Беззаперечнаістина – хочеш щоб тебе почули, говори голосніше. Але, якщо навколо всі шумлять,то голосніше говорити – це вже кричати. Тому, коли виборець уже не «чує» шашокта світлошумових гранат борців за «справедливість», починають говорити інші –голосніші та кривавіші інструменти.
Упонеділок біля Верховної Ради було застосовано бойову гранату. Не вперше. Ще вгрудні минулого року гранату кинули під ноги Парубію. Але цього разу вонаспрацювала. Як свідчать очевидці, вона вилетіла від тієї частинипротестувальників, які належали до ВО «Свобода». Пізніше це підтвердить і м іністр МВС Арсен Аваков, який прямимтекстом звинуватить у теракті «Свободу» та її лідера.
«Свобода»– це така політична сила, яка не змогла вижити в парламенті більше одного сезону.Але хоче ще повернутись. Використовуючи показову радикальність. Тож граната цезасіб нагадати про себе. Принаймні, саме такий висновок першим спадає на думку.
Нацей раз троє загиблих і понад сотня поранених. А скільки жертв буде потрібнонаступного разу для того, щоб стати новиною дня? Чим і з чого будуть стріляти унатовп завтра для того, щоб нагадати про себе?
Іщодо самої «Свободи». Чи несе партія відповідальність за дії кожного зі своїхчленів. Імовірно, що під час публічних акцій, має нести. Бо якщо ні, то завтра «бойовікрила» з’являться в усіх партіях, у тому числі й тих, які відносять себе до«голубів». Бо сила зброї буде переконливішою за будь-який аргумент. Навітьбездоганний.
Зростанняколективної агресії стимулює агресію індивідуальну. Але це не виправдовує тих,хто кидав гранату і однозначно не воскрешає убитих.Втім, це привіт задуматись: чи не завелику ціну ми платимо за політичнірішення. І чи не стане внутрішня агресія страшнішою за зовнішнього ворога.
Скорішза все, відповідальність за теракт біляВР буде покладено на ВО «Свободу». Виключаючи риторику про те, хто винний, ахто ні, плюс цього рішення у тому, що притягнення до кримінальноївідповідальності крайньої правої партії покладе край улюбленій кремлівськійтемі про недоторканість українських націоналістів.
Ідругий плюс – ця ситуація спонукатиме владу до встановлення мораторію на сили,що сповідують екстремізм. Не лише ліві (комуністи), але й праві (крайнінаціоналісти). Закон має бути один для всіх.
Тазрештою може відбутись як завжди – все спишуть на провокаторів. І всі отримаютьсвоє - «Свобода» зніме вершки у вигляді голосів крайнього електорату у ЗахіднійУкраїні, а «Правий сектор» не отримає монополії на цей же електорат і непосилить свого впливу. Росія – матиме картинку про безкарність «укрофашистів».Оппоблок – страшилку для цементування електорату на Сході.
Авлада виграє в іншому. Бо граната під парламентом зупинить те, що одна половинаукраїнців вважає прямою демократією, а інша – її крайністю - охлократією. Біля Ради не будуть більше збиратисьвипадкові протестувальники. Випадкові – тобто мирні. Страшно тепер. Та й мирнийпротест сьогодні уже ніхто не чує.
Можей добре – бо ніхто не тиснутиме на Раду для прийняття популістських рішень (якце було під час рішення по списанню валютних кредитів). Але, з іншого боку, відтеперчерез парламент буде простіше протягти будь-яке антисоціальне рішення. А випротестуйте проти нього на кухнях.
Важливой інше – наслідком протистояння під Верховною Радою може стати початок реальноїкампанії з обмеження права на протест і посилення повноважень правоохороннихорганів. Така собі реінкарнації законів 16 січня. Але тепер у «демократичнійобгортці».
Проблемав тому, що протестний електорат ніде не зникне, а сам протест ставатимекривавішим. А для цього потрібна організаційна структура. Тому, у нас є всішанси вийти на новий рівень - організованого політичного насилля. Внутрішнього.Протест вмер. Хай живе новий протест.
Чизнайдуть винного? В період коли відбувається реінкарнація збільшення зарплат тапенсій до виборів, то і правоохоронна система працюватиме у стилі «ретро»: якщоне знайдуть, то призначать. І вже перші ознаки – при звинуваченому знайшли чекувід кинутої гранати. Чеку, Карл! Гільз від замаху на Леніна не було? Та навітьякщо людина, яка кинула гранату, дійсно понесе відповідальність, то чи понесевідповідальність той, хто цю гранату їй дав? Чи це зробив особисто Путін?
Іостаннє – ніхто сьогодні не кричить про «зраду» під час голосування за зміни доКонституції. Всі говорять про гранату. Але зміни до Конституції булипроголосовані лише у першому читанні. Що нас чекатиме на друге читання?